“Більшість людей нададуть перевагу комфорту замість служінню Богові, проте це може не завадити допомагати убогим”, – вважає редакція сайту . . .

За бажання завжди можна знайти тему для суперечок, а з часом розширити її. Особливо, якщо тема, як мовиться, чіпає за живе. Як, наприклад, теза про те, що в Христовій притчі про багача і Лазаря більшість людей воліли б бути в ній багачем, а зовсім не Лазарем. Навіть попри той факт, що ці самі люди знатимуть посмертну долю кожного героя притчі. Звісно, багато вірних не погодяться з такою думкою, проте саме життя свідчитиме на користь висловленої тези: земна доля багача для переважної більшості куди привабливіша, ніж земне животіння Лазаря.

Цікаво, які саме свідчення? Усе надзвичайно просто: з часу повномасштабного вторгнення військ рф до України багато українських громадян були змушені полишити рідні домівки і шукати притулку в інших країнах. Більшість біженців обрала цивілізовані країни з пристойним рівнем життя і соціальним забезпеченням, мало хто захотів їхати в Уганду чи Гондурас. Якщо взагалі хтось зголосився туди їхати. А уявіть собі, який врожай врятованих душ можна отримати в цих країнах! Адже саме в неблагополучних, з погляду економіки, країнах люди більш охочі слухати Благу Звістку. Хіба ж ні?

Так, у бідних країнах немає такої соціальної підтримки (якщо ця підтримка взагалі є), які пропонують (чи пропонували) країни Заходу, але в економічно багатих країнах переважна більшість людей буде глухою до Благої Звістки і такого врожаю врятованих душ там зібрати не вдасться. Ясна річ, це не заклик кидати все (якщо це «все» ще лишилося) і вирушати на край світу, щоб нести людям світло Євангелія, хоча саме до цього закликає Христос. Це просто нагадування всім, а передусім собі, що не треба вважати себе вельми духовними людьми: за можливості переважна більшість з нас надаватиме перевагу житейському комфорту, ніж служінню Богу. Є лише одиниці, які дійсно здатні на це та добровільно обирають таку долю, за що їм «похвала не від людей, але від Бога» (Рим. 2:29). Ну, а решті залишається пам’ятати про свою зіпсутість, тілесність, і шукати навколо себе убогих Лазарів, яким «доки є час» (Гал. 6:10) треба намагатися допомогти.

Редакція сайту

Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці