Духовні діла схожі на дорогоцінний камінь, котрий, як не повернеш його, звідусіль тішить зір. Наприклад, сотворив хто милостиню? Він не лише живе надією на майбутнє, але насолоджується й тутешніми благами: він нічого не побоюється й усе робить з великим завзяттям. Чи подолав хто злу хтивість? Ще раніше за настання царства, він уже тут отримує плід, чуючи похвалу і схвалення від усіх, а передусім від власної совісті. Та й таке кожне добре діло, тим часом як діла злі, ще раніше за геєну, тут уже мучать совість.

Якщо ти грішиш, то чи подумаєш про майбутнє, – вражаєшся страхом і трепетом, хоча ніхто не карає тебе; чи подумаєш про теперішнє, – бачиш, що маєш багато ворогів і живеш у підозрі і не можеш навіть прямо й подивитися на тих, хто образив тебе, краще ж мовити, і на тих, котрі не образили. Від гріха не стільки отримуємо ми задоволення, скільки скорботи: тут і совість волає, і сторонні люди осуджують, і Бог гнівається, і геєна загрожує поглинути нас, і думки не можуть заспокоїтися. Тяжкий, воістину тяжкий і нестерпний гріх, тяжчий за всякий свинець. Хто визнає його за собою, той аж ніяк не може дивитися прямо, хоча би й був дуже бездушний.

Так, Ахав, хоча був украй нечестивий, але, відчувши гріх, ходив із похиленою головою, журився й тужив. Тому-то він і веретище наложив на себе, і проливав багато сліз. Якщо й ми це робитимемо, якщо плакатимемо, як Ахав, і скинемо зі себе гріхи, як Закхей, то й ми отримаємо прощення. Як при пухлинах і болячках, скільки би хто не прикладав до них ліків, не зупинивши наперед прибуваючої роз’ятрюючої рану матерії, все буває даремно, бо не є зупинене джерело зла; так буває і з нами: якщо ми не стримаємо рук від користолюбства й не перервемо цього нечистого потоку, то, хоча би стали давати й милостиню, усе буде марно. Що вилікує милостиня, то затопить, зіпсує і зробить ще гіршим користолюбство.

Отож перестанемо спершу поводитися по-хижацькому й тоді вже станемо давати милостиню. Якщо ж ми самі будемо мчати в прірву, яку матимемо можливість зупинитися? Коли людину, котра падає, один стане тягнути догори (що робить милостиня), а другий буде тягти донизу, то від такої боротьби не станеться нічого більше, крім того, що ця людина буде розірвана. Отже, щоби нам не зазнати цього, і щоб милостиня не залишила й не полишала нас у той час, коли користолюбство тягне нас додолу, облегшимо себе і злинемо догори. Тоді, звільнившись від діл злих і ставши досконалими через вправляння в ділах добрих, ми сподобимося вічних благ. Амінь.

Зібрання повчань