Слід дякувати Богові за все, що не трапиться: хоча би то була хвороба, хоча би бідність. Бо якщо в Старому Завіті радив якийсь мудрець, говорячи: “Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим” (Сир. 2:4); тим паче це повинно бути в Новому. Хоча би ти й не розумів причини чого-небудь, дякуй; саме в тому й подяка. Немає нічого важливого ані дивного, якщо ти дякуєш, коли облагодіяний, здоровий, усе тобі вдається, і ти щасливий. Тут вимагається, щоби ти дякував у бідах і скорботах. Не кажи нічого, крім слів: дякую Тобі, Господи!

Але що я кажу про біди, які трапляються тут, на землі? За саму геєну, за покарання, за муки, котрі будуть там, слід дякувати Богу. Якщо ми будемо уважні, ця справа принесе нам велику користь, коли страх геєни буде класти вузду на серце наше. І не лише за явні благодіяння, але й за таємні, посилані проти бажання, ми повинні дякувати. Бог багато благодіє нам, коли ми не хочемо чи не бачимо цього. Якщо не вірите, я розкрию вам цю думку.

Подумай, чи не все приписують сонцю й ідолам своїм беззаконні й безбожні Елліни? Що ж? Хіба Він не посилає благодіянь і їм? Чи не Його промислу зобов’язані вони життям, здоров’ям, дітьми й іншим подібним. А хіба не ганьблять Його єретики? Що ж? Хіба не благодіє Він і їм щодня? Якщо тим, без їхнього відома, благодіє, тим паче – нам. Що інше властиво Богу, як не благодіяти і в покараннях, і в благодіяннях? Отже, не в щасті лише ми повинні дякувати, тому що тут немає нічого важливого. Це знав і диявол; тому й говорить: “Хіба даром богобоязкий Іов? Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив…” (Йов 1:9-10).

Та злодію цьому не було від того ніякої користі, і ми не матимемо перед ним ніякої переваги. Коли спостигають нас бідність, хвороби, нещастя, саме тоді сильніше треба дякувати. Я розумію вдячність не в словах, не на язиці, а у вчинках, ділах, думці й серці, – усією душею будемо дякувати Йому. Бо Він любить нас більше ніж наші батьки, і любов Божа настільки відрізняється від любові батьківської, наскільки прямодушність віддалена від лукавства.

Зібрання повчань