Усю солодкість меду перевершує задоволення, котре отримуємо від Божественних висловлювань. Це виразив і Пророк, сказавши: “Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм” (Пс. 118:103). І не лише солодші за мед, але і дорогоцінніші за золото й усяке каміння, і чистіше за всяке срібло задоволення, котре отримуємо від Божественних висловлювань. “Слова Господні, – говорить він, – слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене” (Пс. 11:7).

Тому один мудрий сказав: “Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава” (Пр. 25:27); бо через те часто виникає хвороба, котрої не було; а цими ми можемо врятуватися й від тої недуги, котра була; до того ж, мед, бувши зварений, псується, а божественні висловлювання, коли переваряться, тоді стають ще приємніші й корисніші як для тих, які засвоїли їх для себе, так і для багатьох інших. І хто надто багато насолоджувався трапезою плотською, той, згодом, відригуючи через це, стає неприємним тому, хто спілкується з ним; а той, хто відригує через духовне вчення, передає ближньому великі пахощі.

Так, Давид, який постійно насичувався цією їжею, говорив: “Вилилось із серця мого слово благе” (Пс. 44:2); бо можна відригувати й погане слово. Як при трапезі плотській від властивості наїдків залежить і якість відрижки, так само за властивістю висловлювань, якими живляться, вчиняють і відрижку багато хто з людей. Наприклад, якщо ти пішов на видовище і слухав розпусні пісні, то такі ж самі слова ти неодмінно виригатимеш і перед ближнім; якщо ж ти, прийшовши до церкви, слухав духовних висловлювань, то й виригати будеш ними. Тому й Пророк говорив: “Вилилось із серця мого слово благе”, показуючи нам наїдки тієї трапези, у котрій він постійно брав участь.

Через ту ж саму спонуку й Павло напучує так: “Ніяке гниле слово, – говорить, – нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре” (Еф. 4:29). А яке, скажеш, слово “гниле”! Якщо пізнаєш “добре”, то пізнаєш і “гниле”, бо перше він сказав для розпізнання другого. А яке слово “добре”, про це ти не маєш потреби питати в мене, бо сам він пояснив нам властивість його. Сказавши: “а тільки добре”, він додав: “для навчання у вірі”, – висловлюючи, що добре те слово, котре повчає ближнього. Тому, як слово “добре” є повчальне, так слово “гниле” є руйнівне й мерзенне.

Так і ти, улюблений, якщо маєш сказати щось таке, через що той, хто слухає тебе, може стати кращим, то не стримуй слова в часі спасіння; а якщо не маєш нічого такого, а лише розмови порочні й розпусні, то мовчи, щоби не зашкодити ближньому; те слово гниле, котре не повчає слухача, але ще псує його. Бо, якщо він турбується про чесноту, то часто спонукається до гордості; якщо ж був безтурботний, то стає ще недбалішим. Якщо ти маєш сказати слово ганебне і смішне, то мовчи, бо й те слово – гниле, котре робить більш легковажними і того, хто говорить, і того, хто слухає, й у кожному розпалює порочні побажання. Як для вогню становлять поживу дрова і хмиз, так для порочних побажань – слова.

Тому не слід неодмінно висловлювати все, що ми маємо в умі, але слід намагатися видаляти й із самого ума порочні побажання й кожну ганебну думку. Якщо ж колись непомітним чином ми допустимо в себе нечисті помисли, то ніколи не будемо виводити їх назовні язиком, але будемо придушувати їх мовчанням. Так і дикі звірі, і плазуни, потрапивши до ями, якщо знайдуть якийсь вихід нагору, то, вийшовши, стають ще більш лютими; а якщо залишаться назавжди ув’язненими внизу, то неодмінно гинуть і легко знищуються, так само й порочні побажання: якщо знайдуть якийсь вихід через наші вуста й через слова, то збільшують внутрішнє полум’я, а якщо ти ув’язниш їх мовчанням, то вони стають слабші і, знесилюючись мовчанням, наче голодом, скоро вмирають у душі.

Таким чином, якщо ти відчуваєш якесь ганебне побажання, то не промовляй ганебного слова: цим ти загасиш і полум’я. У тебе нечисті думки? Тож нехай принаймні будуть чисті твої вуста; не винось назовні цього болота, щоби не завдати шкоди і другому, і собі самому; бо не лише тим, хто говорить, але й тим, хто слухає інших, якщо кажуть ганебне, додається багато нечистоти. Тому прошу й раджу не лише не казати таких слів, але, якщо й інші кажуть, стримуватися від слухання й постійно горнутися до закону Божого. Того, хто чинить так, Пророк ублажає, коли говорить: “Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч” (Пс. 1:1-2). На світських зібраннях, хоча деколи й говориться щось добре, але серед многого чого поганого заледве одне щось здорове скажуть декотрі; а в Божественних Писаннях усе навпаки: ніколи не почуєш ти тут жодного поганого слова, але всі вони сповнені спасіння й великої мудрості.

Зібрання повчань