Ніщо так не робить людей нерозумними, як злоба. Насправді, якщо людина буває підступна, неблагонамірена, невдячна, – а це різновиди злоби, – якщо дратується, нічим не ображена, умишляє лихе, то чи не являє цим доказів крайньої своєї глупоти? З другого боку, ніщо так не робить людей розумними, як чеснота: вона робить їх вдячними, благонаміреними, людинолюбними, тихими, лагідними, покірливими; вона, звичайно, породжує й усі інші досконалості. Хто ж може бути мудріший за людину з такою вдачею?

Воістину, чеснота є джерело й корінь мудрості, як усякий порок бере початок від глупоти. І зарозуміла, і гнівлива людина захоплюється цими пристрастями через брак розсудливості. Тому й Пророк говорить: “Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого” (Пс. 37:6), показуючи, що всякий гріх отримує свій початок від глупоти. Навпаки, людина доброчесна, котра має в собі страх Божий, мудріша за всіх, тому і якийсь мудрий говорить: “Початок мудрости – страх Господній” (Пр. 1:7). Якщо ж боятися Бога означає мати мудрість, а порочний не має цього, то, поза сумнівом, він позбавлений мудрості; а позбавлений істинної мудрості безглуздіший за всіх.

Хоча многі людям порочним дивуються тому, що вони можуть завдавати іншим образи і шкоду, але не розуміють, що таких людей слід вважати нещаснішими за всіх, через те що, думаючи шкодити іншим, вони встромлюють меч у себе самих; а те і є ознака крайнього безумства, коли хто, вражаючи самого себе, не усвідомлює того, але думає, що він шкодить іншому, тим часом, як заколює сам себе. Тому й Павло, знаючи, що, вражаючи інших, ми вбиваємо себе самих, каже: “Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестатки?” (1 Кор. 6:7). Щоби не бути скривдженим, не треба ображати, щоби не зазнавати зла, не треба чинити зла, хоча це може здатися загадкою людям звичайним і таким, які не бажають любомудрствувати.

Отже, знаючи це, будемо вважати нещасними і оплакувати не скривджуваних і ображуваних, а тих, хто чинить іншим кривди й ображає. Саме ці люди найбільше страждають, через те що вони озброюють проти себе Бога, відкривають вуста тисячі обвинувачам, здобувають погану славу в цьому житті й накликають на себе велику муку в житті майбутньому. Навпаки, скривджувані й усе великодушно терплячі, прихиляють і Бога до милосердя, і всіх людей до співчуття їм, похвал і приязні. Такі люди, являючи найбільший доказ своєї мудрості, й у цьому житті здобувають велику славу, й у майбутньому отримують вічні блага, котрих нехай зможемо досягнути й усі ми через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, з Котрим Отцю, разом зі Святим Духом слава нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Зібрання повчань