Будемо наслідувати Христа по своїх силах. А коли станеш таким, то й сам диявол не зможе опиратися тобі; бо він знає царське знамено і зброю Христову, котрою був переможений. Яка ж це зброя? Покірливість і лагідність. Бо і Христос, коли переміг і розтрощив диявола, котрий підступив до Нього на горі, то не давав про Себе знати, що Він – Христос, але обплутав його словами, як сітями, переміг покірливістю, прогнав від Себе лагідністю.

Так і ти чини; якщо побачиш людину, яка підступає до тебе зі злобою диявола, так перемагай. Христос дав тобі право уподібнюватися Йому по можливості. Не лякайся, чуючи це, а бійся не бути схожим до Нього. Говори так, як і Христос, тоді станеш схожим до Нього, наскільки це можливо людині. Той, хто говорить таким чином, більший за того, хто пророкує; бо тут – дар, а там – і труд твій, і подвиг. Привчайся мати вуста твої схожими до вуст Христових. Ти можеш зробити це, якщо лише захочеш; відоме це вміння, якщо тільки ти не недбалий.

Але як, скажеш, зробити, щоби були такі вуста? Які для цього потрібні фарби, яка тканина? Непотрібно для цього ні фарб, ні тканини. Потрібна лише лагідність, покірливість. Подивимося тепер, як формуються вуста диявольські, щоби ніколи не мати їх. Як же вони утворюються? Прокляттям, лайками, клятвами, наклепами. Коли людина говорить, як диявол, то має і язик його. Отож, яке матимемо вибачення?

Або, краще, якого не зазнаємо покарання за те, що дозволяємо собі вимовляти диявольські слова тим самим язиком, котрим удостоюємося смакувати Тіло Христове? Не будемо дозволяти собі цього, але докладемо всі зусилля до того, щоби язик наш навчився наслідувати Христа. Якщо він навчиться цього, то ми з більшою сміливістю станемо на суд Христовий. Якщо ж хто не вміє говорити таким чином, того Суддя і слухати не буде.

Тож будемо навчатися тієї мови, на якій, звичайно, слухає наш Цар; намагатимемося наслідувати Його мову. Чи ти в журбі, – дивися, щоби малодушність не змінила твоїх вуст; і ти говоритимеш, як Христос. Бо і Він був у журбі через Лазаря і через Юду. Чи ти в страху, намагайся так говорити, як Христос. Бо й Він був у страху за тебе, коли влаштовував твоє спасіння; говори й ти: “Втім, не як Я хочу, а як Ти” (Мф. 26:39). Чи плачеш ти, – плач помірно, як і Він. Чи зазнаєш наклеп і скорботу, приймай усе це, як Він. Бо і Христос був обмовлений, і Він журився і говорив: “Сумна душа Моя смертельно” (в. 38).

І в усьому взагалі Христос показав тобі приклад, щоби ти дотримувався тієї ж помірності й не порушував даних тобі правил. Таким чином можеш мати вуста схожі до вуст Христових; перебуваючи ще на землі, ти матимеш мову, схожу до мови Того, Хто сидить на небесах, якщо будеш пильнувати помірність у смутку, у гніві, у печалі, у скорботі. Скільки є серед нас бажаючих бачити Христа? І ось, якщо будемо старатися, не лише можемо побачити Його, але й бути схожими на Нього.

Отже, не будемо безпечні. Не стільки приємні для Господа вуста Пророків, скільки вуста людей лагідних і покірливих. “Багато хто скаже Мені того дня, – говорить Господь, –  Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували? …І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас” (Мф. 7:22-23). А вуста Мойсея, – оскільки він був дуже покірливий і лагідний, “Мойсей же, – сказано, – був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі” (Чис. 12:3), – так були приємні й милі Богу, що Він говорив з ним віч-на-віч, устами до уст, як друг зі своїм другом.

Зараз ти не маєш влади над демонами; коли ж матимеш вуста, схожі до вуст Христових, то матимеш владу над вогнем геєнським, матимеш владу над безоднею вогненною; скажеш їй: “Умовкни, перестань” (Мк. 4:39), і зі сміливістю зійдеш на небеса й отримаєш Царство.

Зібрання повчань