Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Богоявлення . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Щойно в чині Великого водосвяття прозвучали такі утішливі, такі підбадьорюючі слова пророка Ісаї: «Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис; …вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі; скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас» (Іс. 35:1-4). Пророк провіщав спасіння пропащої людини «ніби у тьмяному дзеркалі» (1Кор. 12:13). Апостол Павло, як свідок Божого явлення на землі, сам наділений Дарами Духа Святого, вже прямо свідчить у Посланні до свого духовного сина, яке ми читали сьогодні за літургією: «Благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей» (Тит. 2:11).

Благодать Божа з’явилася в рятівних і очисних водах Йордана, які стали купіллю життя і знаком непохитності Божих обіцянь про спасіння, про захист, про заступництво.

Колись мертві води Потопу очистили землю від гріха і розпаду, що уразив її, з такою нищівною люттю, що Сам Бог вжахнувся і встановив на знак завіту між Собою і людьми веселку, з тим «що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі» (Бут. 9:11). Нині живими водами Йордана затверджується Новий Завіт Бога і людини, Завіт правди і любові, Завіт милосердя і лагідності. Так води покарання сталі водами благодаті, і Бог спасенним людям з’явився не в образі Грізного Судді, а в запиленому Мандрівнику, Який не має «де голови прихилити» (Мф.8.20).

Як колись голуб з гілкою оливи в дзьобі став вісником зміни суду Божого на милість (Бут. 8:11), так нині Дух, «Який сходив, мов голуб», сповіщає про примирення творіння і Творця, про те, що нині «благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей». А це означає, що людина віднині не самотня. Це означає, що в неї з’явився тепер Заступник, та Такий, про Якого свідчить голос Божий: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17).

Благовоління Бога Отця до пропащого роду людського, що заблукав, було таким, що став людиною Улюблений Син Царя Небесного і замість каральних вод потопу на грішників зійшла благодать Святого Духа! Дійсно «гори підстрибували, як вівці, і пагорби – наче ягнята», дійсно «Йордан повернув назад» (Пс. 113:3), коли волею Спасителя «перемагається єства чин»! І зрозуміло, що старозавітна свідомість, вихована на принципі справедливості: «око за око і зуб за зуб», – не могла відразу вмістити усієї правди Завіту Нового. Тому і останній пророк Старого Завіту, кращий «серед народжених жінками» (Мф. 11:11), страшиться і не розуміє, рішуче стримує Сина Божого: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3:14).

Але Господь наш прийшов на Йордан виконати «всяку правду» (Мф. 3:15). Виконання цієї правди здивує і збентежить не лише Предтечу, але і найближчих учнів Спасителя. Що вже говорити про синів народу Божого, які і до цього дня не вміщують правду про Богоявлення! Звичні їм були і вогненний стовп, що водив їх пустелею Синайською, і сонце, що зупинилося над Гаваоном (Нав.10.12), а ось поява «Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього» (Мф. 3:16), спокусила їх. І спокусила тільки через те, що побачили вони щось досі небачене і не уявне – самоумалення Сина Божого, Який, покірливо залишивши гідність Царя царюючих (1Тим.6.15), занурився у води Йорданські, уподібнившись останньому грішникові в довгій черзі тих, кого Пророк назвав «поріддям єхидновим» (див. Мф.3.7).

Іноді, у дні сумнівів, у дні обтяжливих роздумів, у дні гріховної туги і погибельного смутку і нам спадає на думку спокуслива думка: і з чого це апостол закликає нас «завжди радіти» (див. 1Сол. 5:16), які такі особливі причини для радості існують у наше століття, коли, дійсно, «всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс.13.3)? У такі ось мертві дні, у такі страшні хвилини напийтеся, браття, живої води, яку принесете нині у свої домівки, прийміть її в себе як благодатний дар нашого Бога, Який «заради нас людей і заради нашого спасіння» сходить з Небес у спотворені людським гріхом води Йордана, очищаючи і освячуючи їх, а з ними і усе життя наше. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Богоявлення