Від читання Божественного Писання можна отримувати чималу користь. Воно пропонується всім вільно, і кожний бажаючий може здобувати з нього властиве гнітючій його пристрасті лікування й отримувати швидке зцілення, аби лише не відкидав цілющого лікування, а приймав із вдячністю. Справді, з-поміж усіх недуг, які обтяжують людську природу, немає жодної хвороби, ні душевної, ні тілесної, котра не могла би отримати лікування з Писання.

Так, наприклад, чи приходить хто до церкви, пригнічуваний печальними житейськими обставинами, через котрі він віддається смутку; й відразу почувши слова Пророка: “Душа моя хвилюється в мені… Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого” (Пс. 41:7-6), він отримує достатню втіху й іде звідси цілковито вільний від смутку. Другий сумує й журиться, будучи обтяжений крайньою бідністю, й бачачи, як інші оточені багатством, пишністю й розкішшю; але й він чує знову слова того ж Пророка: “Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе” (Пс. 54:23), і в іншому місці: “Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. Бо коли помре, то не візьме з собою нічого” (Пс. 48:17-18).

Інший сумує, зазнаючи від других образи й наклепи, і вважає життя своє нестерпним, бо не може нізвідки отримати людської допомоги; але й цей навчається тим же блаженним Пророком не вдаватися в подібних обставинах до людської допомоги, бо чує слова цього Пророка: “Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди… Я ж молюся” (Пс. 108:2,4). Бачиш, де він шукає допомоги? Другі, говорить, умишляють зле, обманюють і обмовляють, а я звертаюся до непохитної стіни, до надійного якоря, до спокійної пристані, – до молитви, через яку все тяжке для мене стає легким і зручним.

Інший знову зазнає зневаги і презирства від тих, які раніше догоджали йому, полишається друзями, і це дуже засмучує й обурює душу його; але й він, якщо захоче прийти сюди, почує слова того ж блаженного: “Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи” (Пс. 37:12-13). Чи бачиш, вороги Давида простягали зло своє до самої смерті й оголосили йому безупинну війну; бо слова “весь день” означають те ж саме, що все життя. Що ж робив Давид, коли вони умишляли таке зло проти нього? “Я ж, – говорить, – глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання ” (в. 14-15).

Бачиш велику силу мудрості, як він перемагав ворогів протилежними засобами? Вороги умишляли зле, а він загороджував і слух свій, щоби й зовсім не чути; ті ні на хвилину не переставали і вигострювати язик, і обмовляти, і лестити, а він мовчанням приборкував їх шаленство. Чому ж він так поводився? Чому в той час, коли вороги стільки виявляли хитрощів проти нього, він чинив так, ніби був глухий і німий, не мав ні слуху, ні язика? Послухай, яку він сам подає причину такої своєї мудрості: “Бо на Тебе, Господи, уповаю я” (в. 16). Оскільки я, говорить, на Тебе поклав усі свої сподівання, то ніскільки не турбуюсь про те, що роблять вороги. Бо Твоя сила може розігнати все, знищити все їхнє зло й хитрощі, і не дозволити їхнім задумам здійснитися.

Бачили ви, як можна в Писанні отримати лікування, відповідне до кожного лиха, котре вражає людську природу, відкинути всяку скорботу житейську й не журитися за жодних обставин? Тому, прошу вас, частіше приходьте сюди, уважно слухайте читання Божественного Писання і не лише, коли буваєте тут, а й удома беріть до рук Священні книги і з ретельністю здобувайте з них користь для себе. Бо велика походить користь від них: по-перше, від читання просвітлюється ум, відтак і душа окрилюється і стає піднесеною, будучи осяювана світлом Сонця правди, звільняючись у цей час від нечистоти порочних помислів і насолоджуючись великим миром і спокоєм.

Що тілесна пожива для підтримки наших сил, те саме й читання Писання для душі. Воно є духовна їжа, котра зміцнює ум і робить душу сильною, мужньою й мудрою, не дозволяє їй захоплюватися нерозумними пристрастями, навпаки, ще полегшує політ її і підіймає її на саме небо. Тож не будемо, прошу вас, не дбати про таку користь, але станемо й удома займатися уважним читанням Божественного Писання і, прийшовши до церкви, не марнувати час на пусті й непотрібні розмови, але для чого прийшли, на те і звертати всю нашу увагу і слухати те, що читають, щоби вийти звідси з якимсь набутком.

Зібрання повчань