Дім у вічності (закінчення)
Небо
Німецький філософ Мартин Гайдеґер (пом. l976) назвав людину Sein zu Tode – буття, котре прямує до смерти. Смерть у його розумінні – це катастрофа, якої не уникне жодна людина. Цілком інакше звучать слова Книги Мудрости: «Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли… Вони, однак, – у мирі» (Муд. 3:1-3). Згідно з Божим задумом, фінал людського існування – це не знищення, а мир. Місце миру – небо.
Словом «небо», котре є науковим терміном в астрономії, космонавтиці і метеорології, називаємо те місце, де Бог збирає Своїх вірних. Видимим небом Бог нам помагає пізнати й небо невидиме, духовне. І так само, як видиме небо зачаровує людину своєю таємничістю, гармонією, безмірністю, ладом та величчю, таким є для людини Бог та небо духовне. Різниця лише в тому, що Боже небо – це не якесь місце в часі та просторі, а повна Божа присутність. Небо – це Боже Царство.
Ісус порівнює небо до весільного бенкету (пор. Мт. 22:1-10; 25:1-10; Лк. 12:35-38; 13:28). Це порівняння не можемо розуміти матеріяльно та сластолюбно, що в небі, мовляв, будемо лише їсти та пити. Бо навіть на наших земних весільних бенкетах найважливішим не є їжа та пиття, а присутність людей та їхня взаємна близькість. Весілля справляє на нас найглибше враження тоді, якщо ми маємо відчуття любови та щастя. А в цьому є і сенс Ісусового порівняння неба до весілля. У небі будемо переживати безмежне відчуття щастя та радости з присутности Бога і прославлених братів та сестер. Але на земному весіллі ми також пізнаємо людей, котрих раніше не бачили або про них не чули. Після весілля радіємо з нових знайомств. Та й у небі будемо мати радість з пізнавання Бога та Його таємниць, котрі ми на землі лише передчували або бачили, як у дзеркалі, неясно (пор. 1 Кор. 13:12).
Філософ Гайдеґер не мав рації, що наше буття прямує до смерти, насправді воно прямує до чогось дуже гарного. Святий Павло висловив це так: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9).
Реінкарнація
Нинішній світ нагадує ринок, на котрому різні релігійні спільноти пропонують своє вчення, свої правди та обряди. Таким ринком є і Словаччина, а один із товарів, котрий їй пропонують – реінкарнація. Це вчення гіндуїзму, за яким душа після смерти з’єднується з тілом іншої людини або тварини – реінкарнується, тобто перевтілюється. Залежно від того, чи людина зробила в попередньому житті більше добра чи зла, вона в наступному житті переходить на вищий або нижчий рівень. Повернення до життя є можливістю очиститися і віднайти мир. Очищення – це передовсім зречення прагнень та бажань у цьому світі, тому що, згідно з цим ученням, світ є лише уявний. Перевтілювання скінчиться щойно тоді, коли людина цілком позбудеться усіх земних прагнень і досягне стану нірвани, тобто розпливеться в надсвітському, невимовному щасті – брахмі.
Чому християнин не вірить у реінкарнацію? Ми визнаємо, що правди віри об’явлені Богом, а не видумка людини. У нашій вірі авторитет Бога підтверджений Ісусом Христом та зберігається Духом Святим. Наша віра вчить нас, що добрий Бог сотворив світ та людину з душі й тіла. Тим-то людина – це не виключно душа, а душа й тіло. Далі віра наша вчить, що Бог не хотів зоставити людину напризволяще самій собі або лише її зусиллю і тому послав Ісуса, аби Він спас людину для життя як на землі, так і для вічности. Ісус вмирає за кожну людину, виявляючи любов Божу. Він вчить, що Бог любить кожного, бо Він наш Отець і для всіх, котрі Його будуть любити, має приготовані в небі житла. Там Він прийме людину з її душею та прославленим тілом не як розлиту енергію, але як тих самих Івана, Франциска, Марію, що жили на землі. У небі звершиться буття кожного з нас, а тому кожна людина переживає на землі лише одне життя, з котрого мусить дати звіт. Відповідальність за це життя полягає в зусиллі жити так, аби бути гідним життя в небі. Бог дарує нам свободу і нікого силоміць не змушує вірити в Нього. У нашій вірі виразно видно Божу любов, гідність людини та сенс сотвореного світу.
Дехто каже, що не є аж таким багатим, аби купувати на ринку хоч дешеві, але неякісні речі. Наша віра така багата й прекрасна, що ми не залежимо від інших релігій. Хоч може бути в кожній релігії трохи правди та зусилля помогти людині, – та це лише крихти. Слід поважати інші релігії, але не випускаймо з рук свій хліб…
Вагони
Якийсь святець написав, що до раю людина може дістатися тільки поїздом, котрий має три вагони.
Перший призначений для дітей, котрі дуже рано померли. Вони подібні до ангелів, тож весь вагон належить їм. Ніхто зі старших не ввійде до цього вагона, бо ми вже перейшли призначений для нього час.
Можемо ввійти до другого вагона. Треба, проте, знати, що той вагон є для святих. Чи ми святі? Якщо ні, то не можемо ввійти. Якби ми навіть і потрапили туди, то не маємо там свого місця.
Третій і найбільший вагон – для грішників. Декотрі навіть багато згрішили, але вимолили прощення Господа Бога. Той вагон приведе їх перед Боже лице, бо вони заслужили це покаянням.