Нещодавно на очі потрапив опис сюжету чергового прохідного художнього фільму: «На колишнього агента і його вагітну дружину нападають в їхньому домі. Потім на чоловіка відкривають смертоносне полювання, адже події пов’язані з його важким минулим…», – от так стисло переповідається тяжка доля головного героя фільму. І зауважте, сам він весь позитивний, і дружина в нього вагітна (зазвичай у сценарій вводиться вагітна дружина для ще більшої драматизації: а її взагалі за що? адже вона тут ні до чого!), а їх антагоністи – прямо вихідці з пекла, суцільний негатив…

Звучить все написане надто драматично, награно, і загалом мало відповідає дійсності… і досить часто відображає нашу уявну картину світу: де всі ми позитивні, а нас, таких «білих і пухнастих» оточують усілякі покидьки… Між іншим, наше оточення цілком можливо має аналогічну картину світу, от тільки вони будуть «білими і пухнастими», так би мовити, янголами в плоті, ну, а нам у свою чергу доведеться бути… ви напевно вже здогадалися. Що, не подобається така роль у чужій картині світу? Не хочете, щоб про вас так думало оточення? То для початку перестаньте сприймати це оточення в негативному світлі, спроможіться побачити в ньому щось добре (як мовиться, було б бажання), і тоді стосовно вас… не обов’язково зміниться суспільна думка. Проте змінитися ви, ваше ставлення до оточення і життя навколо.

А якщо і далі простуватиме в цьому напрямку, вас буде куди менше цікавити думка оточення, а значно більше цікавитиме те, що про вас особисто думатиме Бог. У Біблії, Слові Божому з цього приводу можна побачити фактично дві протилежні думки: з одного боку «немає праведного ні одного; немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога; всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного» (Рим. 3:10-12) і кожен, без жодного виключення, потрапляє до цього гурту грішників, а з другого боку: «Так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. Хто вірує в Нього, не буде осуджений…» (Ін. 3:16-18). Отже, з гурту грішників завдяки милості Божій можна бути зарахованим до гурту праведників, які, зауважте, не підпадають під Божий суд…

Якщо усвідомити цю біблійну істину, проникнути в неї, стане малоцікаво (чи взагалі байдуже), що особисто про нас думає оточення, і яка нам відведена роль в їх уявній (чи реальній) картині світу.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: