Хто пристрасний до багатства, той спричиняє тисячу зол ближньому, а разом з ним і собі самому. Він легко дратується, ганьбить ближнього, називає його виродком, клянеться, порушує клятву й не дотримується навіть того, що приписує ветхий закон. Хто любить багатство, той не любитиме навіть ближнього, а, проте, нам заповідано заради царства любити самих ворогів. І якщо ми, виконуючи давні заповіді, не можемо досягти Царства Небесного, “…якщо праведність ваша не перевершить…” тих заповідей (Мф. 5:20), то, порушуючи і їх, як отримаємо виправдання?

Пристрасний до багатства не лише не стане любити ворогів, але й на самих друзів буде дивитися, як на ворогів. І що я кажу про друзів? Пристрасні до багатства часто не визнають самої природи. Така людина ні родини не знає, ні знайомства не пам’ятає, ні віку не шанує, нікого не має за друга, але до всіх виявляє вороже ставлення, найбільше ж за всіх – до самого себе, – не тому тільки, що занапащає свою душу, але й тому, що обтяжує себе численними турботами, трудами, печалями. Вона зважується на мандри, зазнає неприємностей, небезпек, підступів і всього подібного, аби лише мати в себе корінь зол і нарахувати багато золота. Що може бути жахливіше за таку хворобу?

Людина, одержима нею, відмовляється і від розкоші, і від усякого задоволення, через котрі так багато грішать люди, й позбавляє себе слави й шани. Той, хто любить багатство, всіх підозрює й має безліч обвинувачів, заздрісників, наклепників і зловмисників. Ті, котрі скривджені ним, ненавидять його, бо зазнали від нього зло; ті, котрі ще нічого не зазнали, озброюються проти нього через побоювання зазнати й через співчуття до потерпілих; а, нарешті, і люди великі й могутні, частково через обурення на нього із співчуття до нижчих, а частково й через заздрість, також стають його ворогами й ненавидять його. І що я кажу про людей?

Проти кого Сам Бог озброєний, – яка залишається тому надія, яка втіха, яка відрада? Пристрасний до багатства ніколи не буде спроможний користуватися ним; Він буде рабом і сторожем його, але не паном. Намагаючись завжди збільшувати, він ніколи не захоче витрачати його, а буде виснажувати себе, буде бідніший за всіх жебраків, бо ніколи не задовольнить своєї пристрасті. Але ж гроші існують не для того, щоби зберігати їх, а для того, щоби ними користуватися. Якщо ж ми станемо ховати їх від інших, то що може бути жалюгідніше за нас, коли ми всюди бігаємо й намагаємося все захопити, щоби закрити в себе в домі й вилучити з загального вжитку!

Є, проте, й інший недуг у багатих, не менший за цей. Одні закопують гроші в землю, а інші розтринькують задля черева, на розкіш і п’янство й таким чином водночас із покаранням за неправду накликають на себе покарання за ласолюбство. Одні витрачають їх на дармоїдів і підлесників, а другі – на розваги й розпусниць, а треті – на інші подібні витрати і таким чином прокладають собі численні шляхи, котрі ведуть у геєну, й залишають прямий і законний шлях, який веде до неба, тим часом як цей шлях не лише приносить користь, але й приємніший за ті шляхи.

Хто дає блудницям, той стане смішним і безславним, він матиме багато чвар, а задоволення коротке, краще ж сказати – навіть і короткого не отримає. Скільки би не давав він знехтуваним жінкам, вони нітрохи не будуть вдячні йому: “…тому що блудниця – глибока прірва, і чужа дружина – вузький колодязь” (Пр. 23:27). До того ж цей рід безсоромний, і Соломон любов такої жінки порівняв із пеклом. Вона тоді лише заспокоюється, коли побачить свого коханця таким, який уже нічого не має. Краще ж сказати, вона й тоді не заспокоюється, але ще більше пишається, зневажає лежачого, виставляє його на великий посміх і стільки робить йому зла, що й описати не можна.

Не таке задоволення тих, що спасаються. Тут ніхто не має суперника в любові, але всі радіють і веселяться, – як ті, котрі благоденствують, так і ті, котрі дивляться на них. Ані гнів, ані печаль, ані сором, ані ганьба не бентежить душі такої людини; навпаки, там великий спокій совісті й велика надія на майбутнє, світла слава й велика честь, цілковите благовоління Боже й безпека. Немає там жодної скелі й ніякої небезпеки, навпаки, – неприступний для хвиль захисток і тиша. Уявляючи собі все це й порівнюючи одне задоволення з іншим, виберемо для себе краще, щоби сподобитися й майбутніх благ.

Зібрання повчань