Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 1-шу Неділю Великого посту . . .

У першу неділю Великого посту, неділю Торжества православ’я, чуємо євангельську оповідь про покликання Филипа та Нафанаїла. Христос кличе Филипа, який своєю чергою бере ініціативу в покликанні Нафанаїла, розповідаючи йому, що бачив він Того, кого передзвістили Мойсей та пророки. Не дивним виглядає сумнів Нафанаїла. Віками народ очікував Месію, віками про Нього писали пророки, а тут Филип раптом стверджує, що саме Його знайшов. Не дивним виглядає і заперечення Нафанаїла щодо Назарету, оскільки місто це було зовсім не зразковим у дотриманні віри предків, а навпаки, сповнене поганського культу.

Дивною, однак, виглядає раптова зміна скепсису Нафанаїла на чисту віру. Щойно він сумнівався, що щось доброго може бути з Назарету, а тут уже називає Назарянина Сином Божим та Царем Ізраїлевим. Що ж спричинило таку зміну? Христос словами про перебування під смоковницею дав зрозуміти Нафанаїлові, що наскрізь бачить його душу, його духовний і містичний досвід, його нутро. Очевидно, що під смоковницею Нафанаїл власне переживав якийсь досвід єднання з Богом, бо в тих словах Христа він явно відчитує, що перед ним саме Той, хто був з ним під смоковницею.

«Побачиш більше», – обіцяє Нафанаїлові Господь: «Побачиш Божу славу, супроводжувану ангелами. Побачиш, бо не маєш лукавства, яке не дозволяє побачити. Побачиш, бо сумнів, недовіра і скепсис твій не були нещирими, обманливими, егоїстичними». Те саме говорить Христос сьогодні і нам: «Я бачив Тебе в глибині Твого серця, під смоковницею Твоїх духовних досвідів і пережиттів», – але чи чуємо ми від Нього: «Ось справжній християнин, в якому немає лукавства»? Чи наші сумніви, недовіра, скепсис не є часом лукавим бажанням нічого не змінювати у своєму житті та вдавати, що з Христом ми ніколи не зустрічались?

Роздуми над недільними читаннями