Зцілення розслабленого, Юліус фон Карольсфельд

Про уроки, які ми можемо отримати з євангельської історії про зцілення Христом розслабленого (див. Марка 2:1-12), роздумує редакція сайту . . .

«І прийшли до Нього (Ісуса Христа) з розслабленим, якого несли четверо. І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений» (Мк. 2:3,4). – Споглядаючи таку картину, скажіть, будь ласка, вчинок чотирьох чоловіків, які розібрали заради друга дах будинку (між іншим, будинку чужого), чи був актом глибокої покори перед Господом? Більш за все, людина малознайома з Біблією (а таких переважна більшість), дасть на це запитання негативну відповідь: навпаки, для неї цей вчинок буде актом неабиякого зухвальства.

Але найцікавіше те, що в Божих очах це було актом великої покори, адже, як відомо з Біблії: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1Пет. 5:5), і через це Спаситель зцілив їх розслабленого друга. Звісно, хтось зауважить, що Господь здійснив це диво через «віру їхню» (Мк. 2:5), саме так, але віри без покори не буває, ба більше: чим більше в людини віри, тим більше в неї покори (але не навпаки). Проте все одно багато хто буде спростовувати, що розбирання даху було актом покори перед Господом. Який ще аргумент можна навести на доказ цього твердження? А спробуйте поставити себе на місце чотирьох друзів: вони здійснили певний шлях, щоб потрапити до Вчителя з Назарету (адже саме так на той момент більшість людей сприймали Ісуса), між іншим Вчителя мандруючого, Якого не так вже було просто застати на самоті: чого тільки вартий факт, що до Нього не можна було просто так підійти, і друзі власне зіткнулися з такою ситуацією.

Що лишалося робити? Чекати? А раптом Ісус знов кудись вирушить, а вони через натовп не зможуть доступитися до Нього? Чекати іншого слушного випадку? А де гарантія, що друг доживе до нього, або ж вони зможуть знову зібратися разом, щоб віднести розслабленого до Ісуса? – Багато питань і жодної позитивної відповіді. Звісно, якщо не упокоритися, відкинути сподівання на власні сили і почати просити про допомогу Господа. А для цього потрібна покора, бо без неї людина завжди буде шукати вихід із скрутної ситуації не покладаючись на Бога. Навіть, якщо буде вірувати в Нього. От такі ми люди, і не треба тішити себе, що особисто ми не такі як усі, чи, принаймні, як не той «митар» (див. Лк. 18:11).

Отже, все таки припустимо, що четвірка друзів упокорилися перед Господом, і попрохали Його про допомогу, але навіщо розбирати дах? А навіщо «жінка-хананеянка» так кричала про допомогу, що примусила учнів звертатися до Спасителя, щоб та нарешті припинила кричати їм «услід» (Мф. 15:23)? А навіщо два сліпці «кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!» (Мф. 9:27) і не відступали від Спасителя? А навіщо Вартимей «почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене!», та так голосно, що оточуючі «примушували його мовчати» (Мк. 10:47,48)? – Усе через ту саму причину: вони так хотіли отримати зцілення від Бога, що їм було байдуже, що про це подумають оточуючі люди.

А як відомо, знову ж таки, з Біблії, «що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога» (Як. 4:4), і, відповідно, якщо хочеш мати добрі, приязні стосунки з Богом, тобі доведеться піти на конфронтацію зі світом. І всі вищезгадані люди упокорилися перед Богом і відкинули норми благопристойності цього світу заради вищої мети: «Все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа» (Флп. 3:8).

Які ж уроки ми можемо отримати з цих біблійних прикладів?

1. Що упокорення перед Господом куди важливіше за те, що подумають про нас оточуючі люди.
2. Що дружба з Богом, добрі стосунки з Ним – це неминучий конфлікт з цим світом.
3. І якщо хтось з оточуючих людей поводиться нерозумно з погляду світу цього, це ще не означає, що ця людина несповна розуму, що в неї брак виховання (хоча і таке може бути), а цілком можливо, що вона нарешті зустріла в житті мандруючого Вчителя з Назарету, і їй якось байдуже, що з цього приводу думає світ.

Редакція сайту

Усе по темі: 2 неділя Великого посту