Хрест – знамено перемоги і воскресіння
Роздуми Марії Яреми, що присвячені ролі Хреста і пов’язаних з ним страждань у нашому житті . . .
Хрест. Тягар чи благодать? Смуток чи радість? Ярмо чи насолода? Христовий чи від світу?
Тягар, але легкий, бо повний благодаті. Смуток, але радісний, бо веде до спасіння. Ярмо, але любе і повне насолоди. Бо Христове, а не від світу.
І кожному на його хресній дорозі дається його хрест. І кожному сила дається, щоб його нести. Але щойно людина відкидає хрест, стає він їй незносним і придавлює своїм тягарем. Щойно відмовляється від нього, не може далі йти. Щойно зрікається його, стає він їй ярмом нелюбим і непримиренним. Хто не приймає страждання, страждає ще сильніше.
Не знаємо, чому саме хрест мусить бути в нашому духовному житті. Не знаємо, чому саме страждання позначають життя кожної-кожнісінької людини на землі. Не знаємо, чому терпіння супроводжують живучих від народження до смерті. Не знаємо, чому обов’язково на видноколі даленіє Голгофа. Не знаємо, чому обов’язково до воскресіння треба йти через смерть. Не знаємо, чому Бог допускає усе те страждання, яке переживають щоденно всі Його діти, Його родини і цілі народи. Не знаємо. Не знаємо, чому хрест, а не вінець переможний. Чому страждання, а не повсякчасний тріумф. Чому мука, а не насолода. Не знаємо сенсу страждання. Не знаємо.
Але знаємо, що Христос поніс животворний і чесний Хрест. Знаємо, що віддав духа Отцеві на Хресті. Знаємо, що Його страсті значно і незрівнянно перевершують наші страждання. Знаємо, що Богові усяким способом і задумом легко було відкрити людям небо. Але єдиним способом і задумом спасіння став Хрест. Знаємо, що ми Його послідовники. Знаємо, що «раб не більший за господаря свого» (див. Ін. 15:20). Якщо страждав Христос, чи можемо ми бути Його послідовниками, не йдучи Його дорогами? Чи можемо відчувати радість воскресіння без хресної агонії? Чи можемо воскреснути, не вмерши?
Якщо Бог знає кількість волосин на голові кожної людини, невже не знає про її навіть найменший біль і страждання? Якщо волосина з голови людини не падає без Його відома, чи може навіть найменше її терпіння бути Ним непомічене і бути просто безсенсовним? Ні. А якщо ні, то, отже, хрест є нашим спасінням і нашим шляхом до Пасхи. А не випадковим та непотрібним і незносним абсурдним тягарем, дорогою в нікуди, тінню смерті. Хрест – наше спасіння, носити його – іти слідом за Христом, любити його – любити життя і воскресіння, вмирати на ньому – воскресати для життя вічного.
Хрест – знамено перемоги і воскресіння. Полюбімо його, щоб нести нам його слідами нашого великого Бога, щоб вмерти і воскреснути з Ним, щоб увійти в приготоване нам на Небесах Царство.
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо!