Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 4-ту Неділю після Пасхи . . .

У четверту неділю після Пасхи Господньої слухаємо євангельську розповідь про оздоровлення розслабленого при Вифезді. Це читання поставлене в пасхальний період, бо яскраво наголошує божественність Ісуса Христа. Той, хто воскрес Своєю силою як Бог, за земного життя чинив як Бог преславні речі. Христос приходить до купелі при Овечих воротах, щоб знайти розслаблену і вже зневірену людину, щоб підняти, «воскресити» її. І як Бог Своєю силою піднімає того, хто майже чотири десятки років не міг піднятись. Христос являє силу Своєї божественності в Єрусалимі: Він не потребує чекати приходу ангела, щоб допомогти недужому, не потребує води, щоб за її посередництвом оздоровити, не потребує очікувати наступного дня, щоб не чудодіяти в суботу. Бо Він самовладний і як Бог творить дивні речі.

Гарною і правдивою є постава розслабленого, який, щойно бувши зневіреним, ось уже взяв своє ложе і ходить. Він «відразу» одужав, каже Євангеліє. І чи не варто було йому чекати тридцять і вісім років, щоби так чудесно бути оздоровленим? І чи не був він блаженним, бо дар отримав не через ангела, а словом Господа і Бога? І чи радість його в ту мить не перевершувала довгі роки печалі? Христос, однак, каже зціленому, що печаль його і поневіряння кореняться в гріху, який може допровадити навіть і до гіршого стану, ніж той, в якому перебував розслаблений.

Господь сам розшукує того чоловіка, щоб сказати йому це, а раніше сам розпочав з ним розмову, щоб оздоровити від немочі. Господь як Бог і Всемогутній сам чинить діло нашого спасення, роблячи нас його причасниками. Від нас же Він потребує волі не грішити, щоб чого гіршого нам не сталось. Потребує нашої віри в Нього як Царя і Бога, щоб дозволити Йому увести нас у благодайне здоров’я і блаженне життя.

Роздуми над недільними читаннями