«Правдомовний» нечистий дух і «заколотники»-апостоли (Діян. 16:16-34)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 6-ту Неділю після Пасхи . . .
У шосту неділю після святої Пасхи, неділю сліпонародженого, з Книги Діянь апостолів чуємо розповідь про те, як апостоли проповідували у місті Филипи, столиці римської частини Македонії, та як згодом їх ув’язнили (див. Діян. 16:12). У тому місті апостолів висікли різками та кинули у в’язницю через те, що вони нібито зчиняють колотнечу в народі. Безпосередньою ж причиною стало вигнання духа віщуна з однієї служниці.
Цікавим є факт, що через цю жінку нечистий дух говорив людям, аби вони слухали апостолів, бо ті «звіщають… путь спасіння». Отже, те, що говорив нечистий дух, було добрим і слушним у цьому випадку. А все ж апостол Павло виганяє духа із жінки. І дух, який начебто «проповідував» Христа, втікає від Його святого імені. Таким чином бачимо, що навіть нечистий дух може промовляти добрі слова, однак він і надалі залишається нечистим духом і його необхідно прогнати з людського єства.
Іншим цікавим фактом у цьому читанні з Книги Діянь є те, що тюремник, який пильно стеріг в’язнів і який, думаючи, що не зумів їх встерегти, хотів себе вбити, раптом цілковито втрачає пильність щодо в’язнів і випускає їх поза тюремні мури. Що ж стало причиною такої його переміни? Лише те, що тюремник по-справжньому побачив поставу апостолів. Вони, маючи змогу втекти, не зробили цього. Вони, які могли дозволити тюремникові покінчити життя самогубством, відговорили його від цього. Вони постали перед тюремником зовсім іншими, ніж звичайні люди.
Не ненависниками, не мстивими, не злочинцями, але сповненими любові до ворогів. І тут тюремник збагнув, що ці люди справді «звіщають… путь спасіння». І увірував, і охрестився. І якщо ще зовсім недавно тюремник радше бажав забрати собі життя, аніж бачити, що в’язні утекли, то тепер приводить їх у свій дім, не клопочучись тим, що вони можуть втекти, чи тим, як він мав би це пояснити воєводам міста, які наказали йому пильно стерегти апостолів. Він зовсім не клопочеться тим, що ще донедавна було для нього важливішим за власне життя.
З читань Книги Діянь у неділю сліпонародженого бачимо, отже, з одного боку, що під гарним виглядом може критися нечистий дух, а з іншого – що під виглядом заколотників і злочинців можуть критися слуги Бога Всевишнього. Як відрізнити слуг нечистого і слуг Божих? Каже Господь Ісус, що по плодах їхніх впізнаємо їх (див. Мф. 7:16). Дух віщуна, який промовляв через служницю правдиві речі, насправді набридав апостолу Павлу. Натомість апостоли, перебуваючи у в’язниці, показали себе вірними тюремникові, хоч їх і несправедливо вкинули до тюрми. Не все, отже, що на вигляд є добре, таким є насправді, і навпаки.
Важливо не бути сліпими духовно, як фізично сліпим був євангельський сліпонароджений. Важливо вміти розрізняти духів і не всякому духові вірити (див. 1Ін. 4:1). «Всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі», – говориться у Першому посланні апостола Іоанна (4:3). Визнавати ж Ісуса означає визнавати також Його Наречену – Церкву. Водночас визнавати означає не лише словами щось істинно стверджувати, як ото нечистий дух істинно стверджував про апостолів, але істинно визнавати Христа своїми вчинками, тобто плодами життя.