Царю Небесний
Про Царя Небесного, Духа Святого, третю особу Пресвятої Трійці роздумує Марія Ярема . . .
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Дух Святий, Який зійшов на апостолів удень П’ятдесятниці, а на кожного з нас у таїнстві миропомазання, є Царем Небесним, що царює з Отцем і Сином на віки. Йому як Цареві від нас належиться усякий послух та слава. Але не є Він подібним до земного царя, що гнітить всевладдям слуг своїх, лякає їх своєю потугою, розпоряджається ними до вподоби. Він – Утішитель благий, Той, хто потішає нас у журбах та печалях житейських, хто дає силу та радість перемагати труднощі, хто оживотворяє і надихає.
Духа Святого звемо «Духом істини». Він свідчить істину і наповнює нею тих, хто Його слухають. У Книзі Діянь апостолів чуємо, що Дух провадив, навчав, говорив, сходив, тобто був реально і повсякчасно присутнім у Своїй Церкві. Так є і по сьогодні та буде до кінця віку. Однак на відміну від апостольських часів, ми часто не чуємо Духа і не знаємо, куди Він велить нам іти. Часто не чуємо істини, бо не живемо нею. Щоб чути голос Того, хто свідчить істину, потрібно хотіти жити в правді.
Дух Святий всюди є і все наповняє. Все живе в Ньому, все Ним існує. Без Духа, Який дає життя, неможливо бути живим. Не потрібно плутати всюдиприсутність Духа Святого з вірою в те, що усе є божественним, уся природа є Богом. Бог держить усю вселенну і всю природу в ній при існуванні, але Він не є змішаний з нею, ані не розчиняється в ній. Дух оживотворяє світ, але не є від світу.
Святого Духа звемо «Скарбом добра і життя Подателем». Усі добра, усякий добрий дар, що від Отця походить, дається нам Духом через Сина. Незчисленні дари і Ласки, наче великий скарб, має Дух і роздає щедро тим, хто прагне. Між тими дарами і саме життя подає нам як Той, хто все оживотворяє.
Нехай прийде Святий Дух і вселиться в нас, нехай очистить «нас від усякої скверни», нехай спасе душі наші. Нехай Ним буде повне життя кожного з нас, християн, що Ним помазані. Нехай у «Ньому живемо і рухаємося», щоб чути нам голос істини та сповнятись нею, щоб бути утішеними і повними всякого добра, щоб жити не духом світу, але у Святому Дусі.
Р.S. У часі між Пасхою Господньою та П’ятдесятницею не молимося молитви «Царю Небесний». Це пов’язано з очікуванням Церкви на зіслання Святого Духа. До Вознесіння молимося замість «Царю Небесний» тропар «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував» (тричі), тоді як між Вознесінням та П’ятдесятницею просто опускаємо молитву «Царю Небесний», яку в особливо торжественний спосіб співаємо на саме свято Зіслання Святого Духа та після нього.
Звісно, Дух Святий присутній у Своїй Церкві завжди. Він не є відсутнім у періоді від Пасхи до П’ятдесятниці, коли ми очікуємо свята Зіслання. Однак, опускаючи молитву «Царю Небесний» у цьому періоді, ми відчуваємо інтенсивніше очікування Духа і стаємося причасними очікуванню апостолів. Кожне християнське свято є не стільки спогадом історичної події спасення, як участю у ній. Таким чином і ми кожного року беремо участь в очікуванні Зіслання Святого Духа.