Будемо будувати собі доми вічні. Якщо зараз для того, щоби мати світлі й зі здоровим повітрям доми, ми витрачаємо безліч грошей, зазнаючи тяжкої праці під час будівництва, то подумай, чи не повинні ми пожертвувати й самими тілами, щоби спорудити собі світлі оселі там, де те невимовне світло? Тут – суперечки й чвари з приводу меж і стін: там немає нічого подібного, немає ні заздрості, ні наклепу; ніхто не стане сперечатися з нами за межі. До того ж цей дім неодмінно треба буде покинути, а той залишиться при нас назавжди. Цей згодом неминуче зазнає гниття й численних ушкоджень; той не старіє ніколи. Цього бідний не може збудувати; той можна збудувати й на дві лепти, як удовиця.

Через те вкрай прикро мені, що при стількох благах, які лежать перед нами, ми безтурботні й недбалі. Щоби мати пишні доми тут, про те ми всіляко дбаємо; а щоби на небесах улаштувати собі хоча би мале пристановище, про те не турбуємося, не помишляємо. Скажи мені: тут де бажав би ти мати собі дім? У пустелі чи в одному з невеликих міст? Не думаю; а поза сумнівом – у столицях і у великих містах, де більше торгівлі й більше пишноти. Але я веду тебе до такого міста, котрого будівничий і митець – Бог. Там, благаю, зроби й створюй собі дім, – з меншими витратами і з меншою працею.

Цей дім споруджується руками бідних, і він є найкращою будівлею; а ті доми, котрі будуються тут, – справа крайнього безумства. Якщо би хто повів тебе до Персії для того, щоби подивитися на цю країну й потім повернутися, а тим часом став би радити будувати там доми, – чи не назвав би ти його вкрай безумним за те, що він радить тобі даремно витрачатися? Як же ти робиш те ж саме на землі, котру невдовзі потім покинеш? Та я, кажеш ти, залишу все дітям. Але ж і вони залишать незабаром після тебе, а нерідко й раніше за тебе; точно так само – й їхні нащадки. Таким чином і це буває для тебе приводом до журби, коли ти не бачиш після себе спадкоємців.

А там немає потреби побоюватися чогось подібного; там придбання залишається сталим і для тебе, і для дітей, і для онуків, якщо вони будуть наслідувати ту ж саму чесноту. Там будівлею завідує сам Христос; тому, хто споруджує її, немає потреби ні доставляти наглядачів, ні турбуватися, ні непокоїтися. Бо коли справу переймає на себе Бог, навіщо тоді турботи? Він Сам усе збирає й будує житло. І не це тільки дивовижне, але й те, що Він спорудив його так, як подобається тобі, або навіть краще, ніж як тобі подобається й як ти бажаєш: бо Він найкращий митець і дуже піклується про твої вигоди.

Хоча би ти був бідним і побажав спорудити такий дім, це не викличе проти тебе заздрості, не породить наклепу, бо не бачить його ніхто з-поміж тих, кому знайома заздрість, а бачать Ангели, котрі вміють тільки радіти твоєму добробуту. Ніхто не стане захоплювати меж твого дому, бо там немає жодного сусіда, котрий нездужає на таку хворобу. Твоїми сусідами там будуть святі, Петро і Павло, всі Пророки, Мученики, сонм Ангелів і Архангелів. Заради всього цього роздамо наше майно бідним, щоби успадкувати ті оселі.

Зібрання повчань