«Чи віруєте, що Я можу це зробити?» (Мф. 9:27-35)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 7-му неділю після П’ятдесятниці . . .
Євангельський уривок сьомої неділі по Зісланні Святого Духа продовжує тематику віри і невір’я. Одні вірили і по вірі їхній сталися чудеса. Інші ж не вірили, намагаючись оправдати невіру фальшивими закидами («Силою князя бісівського виганяє Він бісів»). Христос же явно вказує на необхідність віри, щоб явилися чудеса. «Чи віруєте, що Я можу це зробити?» – запитує сліпців. Якщо б вони вагалися чи мали часткову віру, чуда б не сталося або воно сталося б частково. Адже сталося їм за їхньою вірою, по слову Господньому.
Уявімо собі, що сліпці відповіли Христові не переконливе «так», як вони це зробили, а до прикладу: «Не знаємо, але інші говорять, що можеш»; або ж: «Не знаємо, але випробовуємо всі засоби, тож звернулись також і до Тебе»; або ж: «Будь ласка, поможи, якщо можеш». Чи отримали б вони повне прозріння? Ні, отримали б його рівно настільки, наскільки мали віру і не отримали б рівно настільки, наскільки сумнівалися. Але євангельські сліпці прозріли повністю, бо мали для цього необхідну віру. Також німий заговорив так, наче б ніколи не був німим. І біс покинув його. Євангеліє не говорить, чиєю вірою це сталося. Але це сталося повнотою віри когось з тих, хто привів біснуватого і німого або ж повнотою міри недужого. Але віра ця мала бути не частковою, а повною, адже чудо сталося не частково, а уповні.
«Чи віруєте, що Я можу це зробити?» – питає Христос кожного, хто просить Його з молитвою про певну ласку. Якщо б відповідь наша була ствердною і то без жодної тіні сумніву чи сум’яття, невже Господь не змилувався б над нами, як Він це зробив зі сліпцями та німим?
Чи віруєте, що Я можу припинити насильство в країні? Що Я можу змилуватись над народом? Що Я можу підняти його з недуги? Чи віруєте, що можу розв’язати ваші щоденні та не зовсім щоденні проблеми? Чи віруєте? «За вірою вашою нехай буде вам!»