Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 7-му неділю після П’ятдесятниці . . .

У першому читанні святої Літургії сьомої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо настанови апостола Павла допомагати безсильним, догоджати іншим, однодушно славити Бога. Апостол пояснює, що такі настанови не є надмірними вимогами, сам Христос подав досконалий приклад, як треба догоджати ближньому і нести немочі безсильних. Христос прийняв на Себе зневаги, які належали іншим, і дарував їм честь, яка належала Йому. Догоджав іншим, хоча усяке догоджання мало би бути принесене Йому.

Апостол Павло закликає християн до надії через «терпіння i втішення». Догоджання іншим не має ввести християнина в сум чи безнадію, але навпаки, у несенні тягарів ближнього, у терпінні, має бути присутньою надія з терпінням i втішенням. Бо наш Бог є Богом терпіння i втішення, Який постраждав за нас і приніс радість спасення.

Апостол просить у Бога однодушності для християн, приймання один одного, життя за Христом Ісусом. Св. Павло знову ж таки пригадує, що приймати один одного, а не судити, не відкидати, не нехтувати один одним, є тим, що Христос явив нам, прийнявши нас у Божу славу. Тому й християни, як Його послідовники, повинні думати так, як Христос, жити за Його прикладом. Якщо кожен християнин думатиме «за Христом», то не важко буде «однодушно, одними устами» славити Бога Отця. Якщо ж кожен догоджатиме собі, а не іншому, тоді однодумність неможлива; і навіть якщо уста спільно хвалитимуть Бога, то однодушності все ж не буде.

А Бог наш – «Бог… терпіння i втішення», Який поніс немочі безсильних і прийняв їх у Божу славу. А ми, Його послідовники, хіба можемо бути рабами самодогоджання і нетерпеливості, несучи лише власні тягарі та не приймаючи один одного?

Роздуми над недільними читаннями