«Доки терпітиму вас?» (Мф. 17:14-23)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню у 10-ту неділю після П’ятдесятниці . . .
Євангельський уривок десятої неділі по Зісланні Святого Духа ставить усім нам гостре і несподіване питання, виречене Христом: «О роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас?» (Мф. 17:17) Така реакція Господа на прохання про оздоровлення може видаватися дещо дивною, але насправді нічого дивного в ній немає. Нічого дивного немає в тому, що важко доводиться терпіти людей невірних та розбещених. Це всі ми добре знаємо з власного досвіду Наскільки важче, однак, є терпіти Богові людей невірних та розбещених, якщо Він усе воздав їм, щоб зробити їх народом вірним та святим.
Сказавши це, Христос усе ж не відмовляє батькові в його проханні. Все ж милосердиться над родом невірним та розбещеним. Так само і в нашому житті. Навряд чи ми є родом вірнішим та святішим, ніж сучасники і співвітчизники Христа. Дуже сумнівно. Господь також і нас запитує гостро й однозначно: «Доки терпітиму вас?» Але як тоді, так і тепер схиляється милостиво над нашим горем, якщо Його лиш просимо.
Молитвою та постом, каже Христос, виганяти лукавий рід з наших сердець, домівок, народу. Саме ці засоби скріпляють віру, яка є необхідною умовою чуда. Тож нехай правдива молитва і витривалий піст допомагають нам стати народом святим, вірним, чистим у правді та боголюбивим.