Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 14-ту неділю після П’ятдесятниці . . .

Чотирнадцята неділя по Зісланні Святого Духа, в яку читають притчу про весільний бенкет, знову розповідає вірним про природу Царства Божого. Промовистим є кінцеве речення-висновок притчі: «Бо багато покликаних, та мало обраних». Якби не контекст притчі, то цей висновок мав би здаватися доволі дивним. Чи залежить від людини те, що вона є вибрана або не вибрана, покликана або не покликана? Хіба не хтось інший її кличе та вибирає, а не вона сама? Натомість притча наводить на думку, що запрошені самі були винуватцями своєї «невибраності». Адже їх кликали і то не раз, та вони вибрали щось інше, аніж відгукнутися на запрошення, тому врешті-решт не стали причасними до весільного бенкету, а отже, залишилися невибраними.

Однак залишилися невибраними не через волю Того, хто запрошував, а через волю власну. Невибраним став також і чоловік, що прийшов без належної одежі. Очевидно, той чоловік мав спромогу належно одягнутися, однак знехтував цим. Адже якщо б він не мав такої можливості, то, опинившись у небезпеці, відрік би щось на свій захист. Він, проте, мовчав.

Господь покликав і вибрав кожного з нас, щоб ми йшли в цей світ і принесли Йому плід. Не можемо Йому закинути, що когось Він покликав, а нас – ні, чи когось вибрав, а нас – ні. Насправді всіх нас покликав і вибрав Бог ще перед заснуванням світу. Однак ми здатні завдяки своїй недобрій волі знехтувати покликанням і вибрати бути невибраним. Поле, крамарство, інші клопоти більш і менш важливі позбавляють нас часу на те, щоб вбратися у весільну одежу (діла милосердя, чеснотливе життя, чистота серця) та прийти на весільний бенкет (Царство Боже). Ми ж натомість у буденній одежі чинимо буденні справи, а потім, наприкінці всіх віків будемо дивуватися з великої несподіванки: Царство Боже не поле і не ринок, а бенкет, на який не можна з’являтися в одежі робітника чи купця.

Роздуми над недільними читаннями