Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 16-ту неділю після П’ятдесятниці . . .

Під час Літургії шістнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо в першому читанні заклик до правдивого служіння Богові. Таке служіння має бути настільки досконалим, щоб нікому не давати нагоди до спотикання, тобто до гріха. Бо давати нагоду до гріха, каже апостол Павло, є виставлянням апостольського служіння на глум. А далі описує детальніше, що ж означає правдиво служити Богові і не давати нагоди до гріха: означає бути терпеливим, зносити скорботи і нужди, тісноту і удари, темниці і заколоти, труди та неспання, постити і жити в чистоті, пізнавати і довготерпіти, бути лагідним і сповненим Святого Духа, любити і нести слово правди, сповнюватися силою Божою і справедливістю. А з іншого боку, таке служіння означає вміти приймати і славу, і безчестя, і наклепи, і похвалу. Означає вміти, несучи лише правду, бути сприйнятим людьми за обманця. Означає вміти залишатися незнаним для людей, будучи надто знаним Богові. Означає вміти вмирати для світу, вміти вмирати за Бога, живучи вічно. Означає приймати покарання від людей та смутки, залишаючись живим і завжди веселим. Означає навчитися бути бідним у світі, маючи великі скарби духовні для збагачення світу. Означає нічого не мати з дібр земних, а водночас усе посідати, маючи Бога.

Образ правдивого слуги Господнього, змальований апостолом Павлом, залишається і завжди залишиться чинним. Проте, якщо поглянути на сучасне християнство, важко буде знайти «слуг Божих», – тих, які відповідають опису шостого розділу Другого послання до коринф’ян. Християни зазвичай нічим не відрізняються від представників інших релігій чи атеїстів. Більшість з них, як і всі інші люди, вміють зносити кривду, але й вміють за неї мститися, вміють бути терпеливими, але й вміють бути нетерплячими, вміють зносити удари, але вміють і самі бити, вміють трудитися, але вміють і жити в лінощах та байдужості, вміють постити, але вміють і не дотримуватися посту, вміють жити в чистоті, але вміють і нехтувати чистотою. Усе залежить від обставин. Від ситуації. Від бажання. Від інших. Християни вкрай рідко вміють бути осміяними як обманці, зате вміють знеславити іншого. Вкрай рідко вміють бути незнаними, якщо можна бути знаними. Вкрай рідко вміють бути завжди веселими. Рідко вміють бути бідними та нічого не мати. Рідко вміють приймати незаслужену кару та вмирати за Христа.

Св. апостол Павло на початку цього уривку називає себе співробітником. Співробітником чого? Божої благодаті. І закликає не приймати марно цю благодать. А благодать було дано всім нам, християнам, у Святих Тайнах. Чи не марно ми її прийняли? Якщо серед нас так мало тих, які вміють правдиво і глибинно служити Богові, то чи не марнуємо ми Божу благодать? Чи не виставляємо на глум наше служіння?

Сьогодні «день спасення», сьогодні «час сприятливий», щоб служити Богові. Правдиво. Не так, як більшість християн. Не марнуючи благодать.

Роздуми над недільними читаннями