Бути вірним у малому (Мф. 25:14-30)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 16-ту неділю після П’ятдесятниці . . .
Євангельське читання шістнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа представляє нам притчу про таланти. Ця притча поміщена в Євангелії одразу після притчі про десять дів та безпосередньо перед описом загального суду. Отже, можемо розуміти, що притча про таланти містить есхатологічний вимір, тобто говорить нам про обрахунок Господаря зі слугами наприкінці віків.
Як у притчі про десять дів було п’ять мудрих і п’ять немудрих дів, а в описі загального суду були вівці і козли, так у притчі цієї неділі є добрі слуги і лукавий. «У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю», – каже Господар двом першим слугам, а останньому: «Лукавий рабе і лінивий! Ти знав,… тоді треба було тобі…». Що означає бути вірним у малому? Доволі часто можна в людському середовищі почути виправдання на кшталт: «Якби я мав, чим ділитись, то обов’язково поділився б», «Якби в мене самого були кошти, я б їх віддав», «Якби я мав здоров’я, то допоміг би», «Якби я мав такі можливості, як інші, то скористався б ними по правді», «Якби я мав так багато талантів, то не змарнував би їх», «Якби від мене щось залежало, я би зробив…» і т. ін.
Такі виправдання ми часто чуємо, а ще більше придумуємо самі на свій захист. А Господь каже дуже виразно: «У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю». Якщо ми не вміємо бути вірними в малому, то як можемо осягнути велике? Якщо ми не вміємо ділитись тим малим, що маємо, то як можна нам довірити велике? Якщо ми можемо занедбати те мале, що маємо, то як не занедбаємо великого, яке потребує ще більше праці, ще більше зусиль? Іншими словами, той, хто с вірним у малому, стане великим. Той, хто виправдовує власне лінивство, як євангельський лукавий слуга, натомість завжди матиме безліч аргументів, чому він не зробив того чи іншого, але аж ніяк не ввійде в радість Господаря свого.
Бути вірним у малому, використовувати всі Богом дані таланти, служачи в правді Господеві і ближньому, означає придбати інших п’ять, чи два, чи бодай один талант, залежно від здібностей. Виправдовувати свою бездіяльність обставинами, невмінням, страхом означає закопати талант у землю чи навіть закопати два або й п’ять талантів. Мусимо, однак, бути певні, що час обрахунку прийде. І тоді жодні виправдання не будуть виправдальними, а жоден талант, даний у житті, не лишиться забутий.