Чому дії Христа Спасителя – і тоді, за Його земного життя, і тепер усі чудеса, які Господь творить через Церкву Свою, – багатьох людей, можна сказати навіть більшість, обурюють? Що тут обурливого? Дуже просто.

Більшість людей живуть у болоті своїх гріхів. Людина стоїть на дні цього болота навшпиньках, тому щонайменший дотик до цього болота – і вона починає захлинатися. І є тільки два способи позбутися цього: або вийти з болота, або знищити подразнювальний чинник. Але виходити з болота, в якому народився, в якому прожив усе життя – ось з цього бруду, в якому людина живе і яке складається з постійного засудження, склок, образ, постійної заздрості, розпусти, сріблолюбства, пияцтва, обжерливості, постійних пошуків задоволення, постійного наполягання на своєму, лицемірства, обману, – виходити з цього дуже важко, це усе рідне, звичне, усе це улюблене.

Людина не хоче хворіти, людина хоче жити довго, людина хоче, щоб усі їй корилися, – і раптом вона бачить, що десь у висоті, майже в небесах, сяє золотом хрест, який стверджує усім своїм виглядом, що страждання є благо, бо тільки завдяки стражданню ти з худоби стаєш людиною. Бо худоба тікає від страждань, а людина заради правди Божої може узяти на себе страждання, може відмовитися від своєї вигоди і служити ближньому; коли її образять, вона може не плювати у відповідь в обличчя кривдникові, а узяти і простити, тобто вчинити не як зазвичай чинять кішка і собака, а може вчинити по-людськи, зробити вчинок благородний. І звісно, один тільки вигляд цього хреста звичайних людей обурюватиме: як це так, чому це я повинен? Завжди боягузів більше, ніж людей мужніх, завжди щедрих менше, ніж жадібних, а вже цнотливих ще значно менше, ніж блудних. Тому Христос сказав усім Своїм учням, нинішнім і майбутнім: «Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство» (Лк. 12:32). Потрібно на Бога сподіватися, намагатися не бути малодушним. Бо якщо Господь нам віру дарував, то Він нам дасть і усе інше.

Думки про навколишнє