Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 26-ту неділю після П’ятдесятниці . . .

Євангельський уривок двадцять шостої неділі по Зісланні Святого Духа говорить нам про використання земних благ, яке може бути мудрим або нерозумним. Мудре використання – багатіти в Бога, нерозумне – збирати для себе. Притча стверджує, що нерозумному нікому буде залишити свій скарб, тоді як мудрий не здатен буде його колись втратити.

З першого погляду видається, що євангельський багач не зробив нічого лихого, щоб його назвали нерозумним. Він збирає добрий врожай завдяки благословенню Божому та клопіткій праці. Він журиться тим, як зберегти цей врожай неушкодженим. Він дозволяє собі на відпочинок, не будучи зажерливим щодо того, аби ще більше нагромадити непосильною працею. Усе видається закономірним і добрим у такій поведінці. А, однак, Бог називає його нерозумним. У чому ж нерозумність? У збиранні для себе. У чому глупота? У дбанні винятково про себе. У чому засуд? В егоїстичній певності.

Якою ж мала би бути направду реакція багача на нечувано великий врожай? Вдячність Богові та ділення хлібом з іншими. Замість слів: «Душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись» – чи не треба було сказати: «Душе моя, благодари Бога! Маєш добра багато, щоби нагодувати багатьох голодних та творити милосердя! Працюй і багатій у Бога»? І тоді певно Бог звернувся б до багача словами іншої притчі: «Гаразд, добрий рабе!» (див. Лк. 19:17), – а не: «Нерозумний».

Нерозумним є присвятити життя збиранню земних благ для себе, а навіть і для своїх дітей і внуків. Це справді безумство, бо життя значно перевершує засоби для нього. Безумством є намагання цілковито «забезпечити» матеріальними благами себе чи своїх близьких на все життя. Безумством є жити, щоб збирати земні блага і громадити їх. Нерозумне життя з нагромадженим нерозумним скарбом незмінно приводить до нерозумної смерті безумця.

Роздуми над недільними читаннями