Проти кого боротьба? (Еф. 6:10-17)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 27-му неділю після П’ятдесятниці . . .
У двадцять сьому неділю по Зісланні Святого Духа в першому читанні святої Літургії йдеться про духовну боротьбу та засоби її ведення. Боротьба, про яку пише св. апостол Павло, не є боротьбою християн проти інших людей («проти крови і плоті»), але проти нечистих духів («проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних»). Така боротьба набагато важча і виснажливіша.
Легше боротися з тим, кого бачиш, чуєш, дотикаєшся, аніж з тим, хто невидимий, безтілесний, нематеріальний. Здавалося би, така боротьба нерівна і виграти людині в ній неможливо. Але насправді все нам можливо в Тому, хто нас укріплює (див. Флп. 4:13). Тобто все можливо в Бозі. Без Нього натомість нічого чинити не можемо (див. Ін. 15:5). Бог дарує нам зброю, якою можемо здолати нечистих духів. І такою зброєю є правда, справедливість, готовість проповідувати Євангеліє, віра, спасення, слово Боже.
Апостол прегарно описує, як слід «одягатися» у такі «обладунки»: найперше потрібно «підперезатися істиною» (підперізування в єврейському народі означало готовність до певного діла), тобто приготувати себе жити в істині серед світу неправди; потім потрібно одягнути «броню праведности», тобто навчитися у всьому чинити праведно і така праведність стане захистом проти несправедливості світу; після цього необхідно взутися в готовність проповіді, тобто не жаліти себе задля свідчення Христа у світі, який Його не приймає; а далі і передовсім слід взяти віру як щит проти підступів лукавого, тобто вірою протиставлятися його нашептам до грошолюбства, марнославства, розпачу, нудьги, пожадливості; опісля потрібно голову укрити «шоломом спасіння», тобто чинити лише те, що веде до спасення, мислити про те, що спасенне, шукати спасення; і наостанок слід взяти в руки меч – слово Боже, тобто саме ним, а не власним мудруванням, розсікати всі сумніви і вагання, всі гріховні звички і потяги.
Лише в Господі слід кріпитися і в могутності Його сили, а не у власній силі чи в силі інших людей, навчає апостол Павло. Лише в Бозі можлива перемога. Бог могутній і всемогутній. Він дає силу і потугу тим, які надіються на Нього. Він оперізує їх міццю і дарує славну перемогу в невидимій боротьбі проти невидимих нечистих сил. Та як людині важко боротись з невидимим ворогом, так їй і важко повірити у всемогутність Бога, Якого не бачить очима, не чує вухами, не доторкається рукою. Людина більше схильна вірити власним силам, іншим людям, а навіть випадковостям, аніж Богові.
Розпач і нудьгу, сум і пожадливість, суєту і порожнечу така людина трактує не як невидимого ворога, а як закономірності людського життя. І бореться з ними не духовною зброєю, а за допомогою гучних компаній, алкоголю, наркотиків, розваг. Не дивно, що боротьба безуспішна. Іншим прикладом безуспішної боротьби є боротьба однієї людини з іншою, замість того щоби боротися проти начальств темряви. «Не проти крови і плоті», – навчає апостол. Ми ж часто боремося проти людей, замість того щоби боротися з нечистими духами, які їх спокушають. Ще тому наша боротьба є безуспішна, що ми не тими засобами воюємо: зло долаємо злом, несправедливість – несправедливістю, неправду – неправдою. Така боротьба є боротьбою проти Бога, а не проти нечистих духів.
Якщо боремося, покладаючись на власні сили, якщо боремось проти людей, а не проти нечистих духів, якщо боремося зброєю насильства і лукавства, то ми боремося проти Бога. Проти самого Бога.
Проти кого наша боротьба?