Господь хоче кожного з нас навчити любити, бо Церква – це є нове людство, зібране за принципом любові до Бога і бажання життя вічного. Тому не треба думати: ось мій Бог, ось мій храм, ось мій духовний отець, а решта усе мені заважає. Деякі так і кажуть: я люблю молитися, коли взагалі нікого немає. Так, так би добре: щоб хор співав тихо, ненав’язливо, щоб нікого навіть не видно було. Я, ну і шість-вісім людей, і тиша, і повітря свіже. А як ти будеш любов свою проявляти? Адже заповідь про любов вічна. Тому немає іншого виходу. Не завтра буду християнином, не потім, після відпустки почну, а сьогодні, зараз, бо ми можемо і сьогодні померти. І, слідуючи цим шляхом, можна багато в чому управити своє життя. А усю іншу неміч Господь заповнить Сам Своєю любов’ю, бо Він знає наше становище і щедрою благодаттю виправляє наші шляхи, посилає потрібні обставини і людей потрібних.

Думки про навколишнє