Щирість супроти лицемірства (Лк. 13:10-17)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 27-му неділю після П’ятдесятниці . . .
У двадцять сьому неділю по Зісланні Святого Духа читаємо Євангеліє про оздоровлення скорченої жінки в суботу. Євангеліст Лука виразно наголошує той факт, що оздоровлення відбулося в день суботній, у день, в який належало відпочивати. Цікаво також, що Христос сам виступає ініціатором оздоровлення в суботу. Немає згадки про те, щоби скорчена жінка просила про чудо. Мабуть, вона мала необхідну віру, оскільки Господь творить знаки і чуда по вірі, але, можливо, не сміла просити про оздоровлення в день суботній. Тоді сам Христос власною волею звільняє її від недуги, показуючи людям правдивий зміст святкування суботи. Незадоволення начальника синагоги, однак, не виливається безпосередньо на Христа, хоча саме Йому прагнув найбільше дорікнути, а на людей: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній».
Господь, без сумніву, знав, що оздоровлення в суботу викличе незадоволення, але все одно робить це, оскільки чинить волю Отця, не маючи страху бути осудженим, відкиненим, погордженим. Начальник синагоги натомість виявляє лицемірство навіть у тому, що не звертається безпосередньо до Христа, бажаючи Йому дорікнути.
Євангельський уривок показує нам дві постави: щирість і лицемірство. Щирість Христа нехтує тим, що скажуть люди, що виникне непорозуміння і незадоволення з негативними наслідками для Нього самого. Лицемірство начальника синагоги нехтує конкретною людиною, яка потребує допомоги, водночас начальник синагоги не занедбує своїх конкретних потреб, як от подбати про тварин заради власної користі.
Як легко подбати про добру суспільну думку (про те, що думають інші люди), але так важко подбати про допомогу конкретній людині. Ще важче, якщо така допомога не сприяє добрій суспільній думці, а навпаки. Натомість Христос вчить нас не бути лицемірами. Не відмовляти іншим у допомозі з будь-яких причин, якщо з тих самих причин не відмовляємо собі в необхідному. Господь не заперечує необхідності святкувати день святий, адже це Його заповідь, однак вимагає щирості в його святкуванні, а не зовнішньої лицемірної постави.