Є два способи боротьби з істиною. Один був випробуваний сатаною впродовж сімдесяти років: замовчувати про Бога, прописну букву перетворити на рядкову, книги вилучити, згадку про Бога виключити, а тих людей, які наполегливо Його згадують, ізолювати. Але нічого не вийшло. Тоді обрали інший спосіб: слово «Бог» повторювати так часто, щоб воно втратило всякий сенс. Усі слова щось означають, але людина забуває їх первинний сенс. Наприклад, підходить і каже: посповідайте мене. Їй на думку не спадає, що «сповідувати» – це означає повідати з себе до кінця усе, що в неї є грішного на душі. Людина гадає, що сповідуватися – означає зробити щось, що стоїть на шляху до причастя.

Слово «Бог» тепер чується звідусіль: і від людей, чужих Богові, і від людей, ворожих Богові, і від тих, хто щиро помиляється, і від шарлатанів, і від людей хворих, із спотвореним сприйняттям, якими просто диявол керує, а вони вважають, що це Бог. Тому людині була дана древня заповідь не згадувати імені Божого марно. Чому так, що тут особливого – частіше згадувати Бога? Річ у тім, що Господь знає нашу пропащу природу, знає, що від частого вживання йде благоговіння і губиться найголовніше: стояння людини перед Богом. Ось зараз слово «Бог» увійшло до категорії звичайних, і хоча буква з рядкової стала прописною, але друкується воно часто в такому контексті, що краще б цього і не було.

Чи, приміром, в якійсь газеті друкується ікона. Питається, що з нею робити благоговійній людині, коли вона прочитала цю газету? Її ж не кинеш, це священне зображення. А скільки цих зображень викинуто! Скільки в них усе загорнуте! Начебто ікона нагадує про те, що Бог є, начебто це свідоцтво, а на ділі ставлення до неї не те що огидне, а просто блюзнірське. І якщо подивитися на наше теперішнє життя, виявиться, що цього блюзнірства так багато, воно виражається в таких жахливих формах і набуває такий розмах, що загальна його сума нітрохи не менша, ніж коли руйнували храми. Просто величезне скло розбилося на дрібні шматки, але від цього головний диявольський задум не загубився.

Думки про навколишнє