Давати набагато блаженніше, ніж брати. Коли людина щось собі дістала, вона радіє. Але ось отримала заповітну, бажану річ, купила, дочекалася, до грудей притисла, додому принесла – минув місяць, і усе, радість закінчилася. Ось чекаємо, наготуємо, розставимо на стіл, по чарках розіллємо. Ну, випив, один салат, другий… дивишся, а третього вже навіть і не хочеться – уся радість і пішла. А якщо, навпаки, давати, то ця радість, по-перше, більша, по-друге, вона глибша, і триває вона невпинно, бо, виявляється, давати можна завжди, на будь-якому місці, де б ти не був. Як добре! І не обов’язково щось матеріальне дати, любов можна виявити в будь-якому вигляді, але для цього треба обов’язково ущемити себе в чомусь, відмовитися від себе заради іншого. Як це чудово, як це благородно, як це Божественно!

Думки про навколишнє