Чому ми не бачимо Бога? Не тому, що Його немає, не тому, що Він далеко, а тому, що ми сліпі, бездушні і, як Господь в Євангелії сказав, жорстокосерді, серце жорстке, туди нічого не проникає. Як же серце можна розжалобити? Воно зм’якшується тільки жертвою. Постійно жертвувати собою заради іншого, заради Бога. Ось так, привчаючи себе, ми поступово розкриємо своє серце для любові і тоді отримаємо дар з неба – любов, отримаємо дар з неба – благодать Святого Духа, отримаємо усиновлення.

Тоді ми станемо членами святої Церкви, божественною сім’єю, тоді Христос нам буде братом, тоді Мати Божа дійсно нам стане Матір’ю. Ось мета пришестя Христового на землю, і ось мета створення Його Церкви. Церква створена, щоб ми, живучи тут, спілкуючись один з одним, спілкуючись у молитвах зі святими і з Богом, привчалися до того життя, яке чекає нас на небесах. Це як би проекція на землю життя небесного, це є підготовка наша до вічності. Тому, як мовиться, скільки в церкву походимо, стільки в Царстві Божому і побудемо. Тільки вона нас може навчити, ніщо інше, жодні книги, ніякі учені, ніякі оратори; тільки благодать може навчити – коли людина підставляє своє серце під цю благодать, коли вона не закриває своє серце від милості Божої.

Думки про навколишнє