Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Стрітення Господнього . . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

«Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мф. 5:4)! Щасливі ті, хто нині несе тяготи і скорботи життєвих мандрів, бо на них, як і на праведного Симеона, чекає радість зустрічі з Богом, бо за обіцянкою Спасителя нашого кожен, хто «вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя» (Ін. 5:24).

Так «від смерти до життя» переходить нині праведний старець, минувши Суд: таким Судом стала для нього зустріч з Немовлям Ісусом.

Таким же Судом стала молитва в Храмі Єрусалимському для митаря і фарисея. І перший «пішов до дому свого виправданий більше, ніж той» (Лк. 18:14), бо судить нас Суддя, «Який не дивиться на особи і не бере дарів» (Втор. 10:17).

Таким же Судом стала зустріч із залишеним колись батьком для блудного сина, і день цього Страшного Суду став для зрадника і відщепенця днем радості і тріумфування. Так сталося, бо ще задовго до цієї зустрічі син, який заблукав у своїй похоті, усіма силами душі своєї забажав повернутися в отчий дім. І молився він про це майже тими самими словами, якими усіма зневажений митар звертався до свого Бога.

Сьогодні наш Бог каже нам, що був час, коли Він, Спаситель світу, молитовно звертався до наших душ, що оглухли і осліпли: «Голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене» (Мф. 25:42,43). Це здається нам немислимим і неправдоподібним! Але чомусь нас не дивує, що з усього багатолюдного Єрусалиму, з усього численного, «як пісок морський» (Бут. 32:12), народу Божого, народу, який з надією і сподіванням очікував пришестя Месії, знайшлися лише дві людини, що впізнали в Цьому Немовляті «утіхи Ізраїлевої» (Лк. 2:25)! І для них ця Зустріч із Суддею також стала Судом – радісним Судом Божим, бажаним позбавленням від уз гріха, смерті і тління!

Стрітення, Джеймс Тіссо

Тільки дві людини, виснажені роками і хворобами старець Симеон і пророчиця Анна, дізналися в Немовляті свого Спасителя і прийняли Його на руки свої і у свої серця. Для іншого ж народу Божого Той, за Кого була принесена жертва бідняків, дві малі горлиці, так і залишився невідомий. І вже тут не виправдаєшся словами: коли це «ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?» (Мф. 25:44).

Суд вже відбувся, але підсудні його не помітили.

Ніхто з підсудних не помічає звершеного над ними Суду Божого: ні митар з фарисеєм, ні блудний син, ні старець Симеон з пророчицею Анною. Просто одні переживають зустріч з Богом як радість і виконання надій, а другі – своїм зачерствілим серцем не відчувають нічого, продовжуючи перебувати в безтурботному спокої і самовпевненому задоволені собою. І, звісно, вони, ці другі, не плачуть нині; тому і розради в майбутньому віці не отримають вони.

Очі праведників бачать у Суді Божому спасіння і відпущення гріхів, і вони чекають на нього, і усією душею благають про нього. А коли Суд звершується над ними, вони радісною молитвою дякують Спасителеві. Що для них блискавки і громи Страшного Суду? Хіба злякають вони тих, хто усе своє життя чекав зустрічі з Богом?

Сьогодні, у день світлого свята Стрітення Господнього, Свята Церква нагадує своїм чадам про Страшний Суд Господній. Вона вказує нам, упевненим, що вже що-що, а молитися ми навчилися, на те, що всяка зустріч з Богом, чи в молитвах, чи в Таїнствах, чи в диві Богоявлення, – це вже Страшний Суд Господній над нами. Суд цей звершується тут і зараз, бо вже в цьому житті судить нас Слово Боже. Але вірно також і те, що ми самі судимо себе, бо, звертаючись до Господа в молитвах, збираючись у храмах для звершення Безкровної Жертви, ми свідчимо перед Обличчям нашого Судді про свою осудність Йому, про те, що ми самі, своєю волею приймаємо цей Суд над собою.

Тепер тільки від нас залежить, чим він стане для нас: радісним Стрітенням, Зустріччю з великим і благим Суддею світу, або жахом вічної муки, яка уготована «дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Стрітення Господнє