Чому ми обурюємося від молитви фарисея? Адже він розповідав Богу про свої добрі справи і дякував Йому, розуміючи, що він такий по милості Божій, а не сам по собі. Але ми знаємо, що так безсоромно, нахабно хвалитися огидно.

Коли людина тільки починає ходити в храм, вона ніяк не може позбутися свого фарисейства. Їй весь час здається, що вона щось із себе являє, що вона робить щось хороше. Часто багато хто навіть на сповіді перераховує свої уявні достоїнства, забуваючи, що Господь чекає від них покаяння, чекає сліз. Господь хоче нашого виправлення, а ми починаємо хвалитися своїми чеснотами і каятися в гріхах своїх ближніх: ось у мене такий зять, така дочка…

Це не означає, що людина не робить нічого хорошого, – робить, і це дуже треба і правильно. Але Бог чекає від людини не лише життя чистого і праведного, Він хоче, щоб людина стала святою. А святість і праведність – поняття не тотожні. Праведність є необхідна, але зовсім не достатня умова для того, щоб бути святим. Праведники зустрічаються і в оточуючому світі – це люди, які живуть праведним, чистим життям. Але немає серед них святості. Святість – це залучення до Святого Духа, а воно дається не однією тільки праведністю. Чого ж бракує? Бракує того, що було в митаря, – покаяння і упокорювання. Бог благодать Свою, Свого Святого Духа дає лише упокореному серцю. Якщо немає упокорювання, то жодної святості бути не може, бо Сам Дух Святий смиренний і Він може наблизитися тільки до того, хто на Нього схожий.

Тому митар виявився Йому схожим більше, ніж фарисей. За його упокорювання, незважаючи на усі скоєні ним гріхи, Господь зміг до митаря наблизитися. А фарисей так і залишився у своїй уявній праведності – уявній, бо в ній немає жодного сенсу, як немає жодного толку в праведності. Праведне життя – річ дуже хороша як передумова до спасіння, але воно не є спасіння. Кожна людина – грішна, і вона потребує того, щоб Господь її очистив. А очистити Господь може тільки благодаттю, благодать же може датися тільки смиренному серцю. «Серцем скорботним і смиренним Бог не погордує», а, навпаки, піднесе до самих небес.

Думки про навколишнє