День 1: Хрест Господа нашого Ісуса Христа і череп Адамів
Розваж, що коли перший чоловік у раю згрішив і визнав свою провину, Господь Бог простив йому вину і вічну кару, за яку мав надолужити обіцяний Спаситель світу. Який милосердний є Господь Бог! Однак дочасної кари не відпустив чоловікові Господь Бог, а засудив його зі всіма його нащадками на всілякі терпіння, які ми тепер успадкували. І виказав Господь Бог присуд смерті на нього, кажучи: “У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся”. (Бут. 3:19). Господь Бог хотів, щоби ті терпіння і смерть постійно нагадували чоловікові, яким великим злом є гріх, як коротка грішна розкіш тягне за собою безчисленні кари.
Проте св. Церква перед великим постом у неділю сиропустну згадує про вигнання Адама з раю і при тому усі наслідки гріха, а особливо нещасну смерть… Подумай, бо й тебе повинні ті слова стосуватись, бо й ти зі землі і в землю обернешся. Не можна одночасно служити Світу, дияволу і Господу Богу, бо “ніхто не може двом господарям служити”, – каже Святе Письмо. Запитай власної совісті, а вона тобі скаже, скільки ти разів не лише забував Господа Бога, але й навіть може Його ображав, а це через те, що попри службу Богові ти хотів служити й світові. Вона тобі відповість. Жалій за те і кайся, бо “ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння” (2Кор. 6:2).
Давнє повір’я каже, що на Голгофі, де був розп’ятий Ісус Христос, патріарх Ной погребав чашу Адама, котру взяв зі собою на корабель. Проте знаходиться череп Адама під хрестом Господа Ісуса Христа, Котрий мусив понести смерть, повну горя, і пролити Свою Кров, щоби нею змити провину з грішної голови чоловіка.