День 5: Ісус Христос бажає, “щоб ми мали набожність до Його мук”
Після Тайної Вечері, перед Своїми муками, сказав Ісус Христос до Своїх учнів: “Перебувайте ж у Моїй любові” (Ін. 15:9). Але що ж може нас більше заохотити, щоб когось любити, як не добродійства, які Він нам зробив?
Найбільшим для нас добродійством Ісуса Христа, найочевиднішим доказом Його любові, є Його посвячення, Його мука, Його смерть за нас. Він Сам каже при цій нагоді учням: “Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. Ви – друзі Мої” (Ін. 15:13).
Для Святих було наймиліше вдивлятися в розп’ятого Ісуса Христа, мати перед очима образ пробитого списом Серця Христа Господа. А Ісус Христос дав їм стільки разів пізнати, яка мила Йому ця набожність, багато разів винагороджував його надзвичайними ласками. Так воно й справді, бо з цієї набожності, з хреста, зі Серця Ісусового безнастанно спливає на світ потік ласк, а особливо на почитателів Серця Христа Господа.
Чому ж бажає Ісус Христос закласти в наших серцях набожність до Своїх мук, до Свого хреста? Бо там пізнаємо безконечну злобу наших гріхів, набираємо ненависті до них, а запалюємося любов’ю до Господа Ісуса Христа. Бачачи в Ісусі Христі розп’ятім взірець усіх чеснот, стараємося ці чесноти наслідувати. Бачачи списом пробите Серце Ісуса, прибігаємо до Нього як до джерела ласк у всіх потребах.