Благовіщення: Дивна зустріч

Благовіщення, Генрі Райленд

Євангеліст Лука так починає розповідь про Пришестя у світ Спасителя: “Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви – Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання” (Лк. 1:26-29).

За юдейськими звичаями, дівчина, після досягнення нею дванадцятирічного віку, могла бути заручена з чоловіком. На практиці дівчата заручалися в 14-15 років.

Рік заручені не жили разом, кожен залишався в домі батьків. Заручені вважалися женихом і нареченою. Вони могли зустрічатися, спілкуватися, але тільки в присутності сторонніх осіб. Приблизно через рік влаштовувалося пишне весілля, що тривало іноді більше тижня.

Якщо дівчина в період заручин виявлялася вагітною, жених міг звинуватити її перед священиком, і тоді молодій жінці загрожувала смерть – її побивали камінням.

Жених міг і відпустити невірну наречену, розлучитися з нею, давши їй розлучний лист. Зганьблена дівчина залишалася вдома, під захистом батьків. Але ганьба залишалася з нею на все життя…

Ікона праведного Йосифа

У Євангелії ми читаємо, як Марію заручили з Йосифом. Деякі передання говорять, що це був немолодий чоловік, який мав від першого шлюбу кілька дітей. У такому разі Марія буде хазяйкою: вона стиратиме, готуватиме, доглядатиме дім і дітей. Іноді припускають, що Йосиф, беручи в дружини молоду дівчину, бажав залишитися хранителем Її дівоцтва.

Інші передання припускають, що Йосиф був звичайним молодим чоловіком. І з Марією він збирався вступити в звичайний шлюб: щоб створити сім’ю, народити і виховати дітей.

Як було насправді, ми не знаємо і навряд чи колись дізнаємося. Можлива будь-яка з гіпотез. У Палестині часів Марії і Ісуса, дійсно, були дівчата, які присвячували своє життя Богові і давали обітницю дівоцтва. Благочестивий і богобоязливий чоловік міг одружитися з такою дівчиною, щоб берегти її дівоцтво.

Але слід пам’ятати і інше. Найчастіше дівоцтво не рахувалося чимось видатним. Навпаки, благочестива людина повинна була виконати слова священного Божого наказу: “Плодіться і розмножуйтеся” (Бут. 1:28) і “залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю” (Бут. 2:24).

Ми знаємо лише те, що молода дівчина була заручена з Йосифом. І от в один з днів, коли Вона жила ще в домі батьків, перед Марією з’явився Ангел Господній і сказав: “Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою” (Лк. 1:28).

Як ви знаєте, події, що описуються в Євангеліях, відбувалися в Палестині. Лише пізніше євангеліст описав їх грецькою, передавши справжні слова, що прозвучали тоді. Ангел звернувся до Марії єврейською. Він не просто привітався з нею, він не сказав їй: “Шалом”, тобто “Мир тобі” – традиційне єврейське вітання. Ангел звернувся до Марії словами натхненного старозавітного гімну. Він сказав їй саме: Радуйся (др. євр. ранні).

І серце юної і прекрасної Марії затремтіло. Вона впізнала слова з пророцтва. Прочитаємо вірші 14,15 3-го розділу книги пророка Софонії: “Веселися, дочко Сиону! торжествуй, Ізраїлю! веселися і радуйся від усього серця, дочко Єрусалима!

Що сталося? Читаємо далі: “Скасував Господь вирок над тобою, прогнав ворога твого! Господь, цар Ізраїлів, посеред тебе…“.

Гімн Софонії – свідоцтво примирення Бога з людиною. Вирок покарання скасований. Господь посеред тебе, тобто вселяється у Свій народ.

До єврейської дівчини звертається Ангел, нагадуючи Їй з дитинства знайомі слова радості і надії.

І далі: “Благословенна Ти в жонах!” Це можна зрозуміти як те, що Марія, ця дочка людська, обрана з усіх жінок світу. Обрана, щоб послужити великій меті Боговтілення.

Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання” (Лк. 1:29). Швидше не зніяковіла, а була приголомшена. І міркувала: що означає це ангельське вітання?

Звернемо увагу на одну деталь. Марія, побачивши Ангела, не злякалася. Той же Лука, який розповідає про явлення Ангела Марії, повідомляє, як Ангел з’явився священикові Захарії, і “страх напав на нього” (Лк. 1:12).

Але Ангел, який налякав священика, не налякав молоду дівчину. Чому? Ймовірно, Марія не вперше зустрілася з Ангелом.

Ми нічого не знаємо достовірно про життя Марії до того, як Вона стала Матір’ю Спасителя світу. У будь-якому випадку, поза сумнівом, що ця дівчина з дитинства жила в особливій атмосфері богобоязливості, тихої молитви і чистоти. Вона полюбила Богоспілкування і молитовні роздуми із самого раннього віку. І присутність світу Небесного, потойбічного, Вона, можливо, відчувала не один раз.

Але це не особлива любов Божа до певної обраниці. У Бога немає улюбленців. Просто, напевно, Марія стала гідною бути Матір’ю Господа зважаючи на чистоту Її життя і високої Її віри.

І далі Ангел каже Марії: “Не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус” (Лк. 1:30-31). Неможливо уявити, що в ці хвилини такого приголомшливого ангельського вітання відчувала Марія…

Вона запитує Ангела: “Як же станеться це, коли Я мужа не знаю?” Що це, невіра?

Блаженний Феофілакт відповідає: “Діва сказала це не тому, що Вона як би не повірила, але тому, що Вона як мудра і розумна бажала узнати образ справжньої події: бо нічого подібного не бувало раніше цього, ні після цього не буде”.

Ангел відповідає дівчині: “Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим… бо не буває безсилим у Бога ніяке слово” (Лк. 1:35,37).

Абсолютно незрозуміло, яким чином Дух Божий може осінити юну Марію, щоб Вона сприйняла в утробу нове життя. Як можна зачати від Духа Святого? На всі спроби проникнути за завісу таємниці прекрасно відповідає Іоанн Золотоустий: “Якщо при природній дії неможливо пояснити способу зачаття, то, як можна пояснити його, коли чудодіяв Дух?.. Ні Архангел Гавриїл, ні апостол не могли більше нічого сказати окрім того, що Народжений є від Духа. Але, як і яким чином відбулося зачаття, цього ніхто з них не пояснив, бо це було неможливо”.

А далі послухаємо святого Апостола Луку: “Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1:38).

Звернемо увагу: на те, щоб утілитися, Господь запитує згоди в земної людини, у дівчини. Архангел, який з’явився зі Звісткою від Бога, що Марія набула в Нього благодаті, може стати гідною Матір’ю Сина Божого, стоїть і чекає відповіді людини. І лише коли вона упокорено схиляє голову: тобто Я – Раба Господня, тоді в Неї під серцем спалахує полум’я Життя.

Роздумуючи над простими словами Марії, Афанасій Александрійський, який жив через триста років після Євангельського Благовіщення, записав: “Діва Всесвята, сказавши: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм”, – виразила тим наступне: “Я скрижаль (тобто дошка для писання), на якій Писар пише, що завгодно Йому”.

Момент згоди Марії стати Матір’ю Господа був моментом Втілення. З перших секунд, коли Її осінив Дух Святий, Вона прийняла в Себе Життя. І це Життя почало, як всяка земна дитина, рости і зміцнюватися.

Ми віримо, що будь-яка секунда життя ембріона в материнській утробі – це життя маленької повноцінної людини. Те саме ми можемо сказати і про Господа. Момент приходу Бога у світ – це не момент Різдва Христового, а момент Благовіщення.

Відмінність зачаття Ісуса Христа від зачаття звичайних людей – у тому, що у випадку зі звичайною людиною душі не існує до зачаття. Ніякого передіснування душ, або перевтілення раніше існуючих душ, Церква не знає. Момент зачаття немовляти, коли створюється нова клітина, є момент появи у Всесвіті нової, унікальної, неповторної особи. Але Христос існував і до Втілення. Він завжди існував і лише прийняв 2 тисячі років тому людську природу.

Згадаємо текст з Євангелія від Іоанна: “…сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є” (Ін. 8:57-58).

Отже, у Синові Людському, Котрий зароджується, відбувається історично одноразовий процес Втілення у світ Сина Божого. Син Божий стає Сином Людським.

У Символі християнської віри ми читаємо таку лаконічну формулу: “Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого… Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком”.

Благовіщення – початок земного шляху нашого Господа. Дев’ять місяців росло Дитя в утробі Матері. Світ готувався прийняти Месію. Ми звикли говорити: Ісус Христос. Але Христос – це не прізвище. Христос – це титул. Грецьке “Христос” (євр. “Машіах”) означає “Помазаник”. Це той, хто визначений Богом на певне високе служіння. У древньому Ізраїлі єлей виливався на голову тим, хто приймав служіння царя, пророка і священика. Вони були помазаниками, вони – від Бога! Ісус – дійсно Христос, Він об’єднує в Собі всі три перераховані служіння. Він посланий у світ, щоб залучити світ і людину до Бога: стати Царем світу, Пророком Царства Божого, що настає на землі, і Священиком. Священик – це той, через кого світ вступає у відносини з Богом. Ісус – Абсолютний Священик. Він ланка, що сполучає творіння з Творцем Всесвіту.

Світ не знав, що Месія вже тут, що він виношується людиною. До кінця цього не розуміли навіть Його Мати і Йосиф. Євангеліст Матфей повідомляє, що, коли Йосиф дізнався про вагітність Марії, він був неприємно здивований і збентежений. Не бажаючи зраджувати наречену на смерть, Йосиф, “будучи праведним і не бажаючи ославити Її“, хотів таємно відпустити Марію, давши Їй розлучний лист.

Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх” (Мф. 1:20-21).

Сон святого Йосифа, Лука Джордано

І далі – характерна деталь, що показує нам силу віри Йосифової: “Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою” (Мф. 1:24). Йосиф не міркує. Він довіряє Богові і покоряється Його волі.

І Марія, і Йосиф прислухалися до того, що відбувається. Задуми Божі були від них приховані, багато про що вони могли тільки здогадуватися.

Автор: протоієрей Костянтин Пархоменко

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці