Центральна обіцянка розповіді про Благовіщення, а, можливо, і центральна обіцянка взагалі всієї людської історії, – слова Ангела: “Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим” (Лк. 1:35).

У Старому Завіті Дух Божий – творча сила Божа. Він є Той, Хто носився при Створенні світу і утворював первозданну матерію, перетворював хаос у гармонійне життя. Але Творінням світу завдання Духа не вичерпане. Він і нині “наповнює всесвіт і все обіймає” (Прем. 1:7).

Що означає “осяяння Духом” Марії?

У розповіді про Благовіщення це осяяння розуміється багатозмістовно.

• Дух Святий – зійде.
• Сила Всевишнього – осінить.

Тут підкреслюються два моменти: зійде і осінить. Перше слово зазвичай застосовувалося до пророків і видатних героїв Старого Завіту. На них сходив Дух Святий, роблячи їх учасниками задумів і справ Божих, зміцнюючи їх, наповнюючи силою.

Друге слово – осяює – ще чудовіше. Це “осяяння” – у прямому розумінні від слов’янського “сінь”,  тобто покров, шатер, намет. Старогрецьке слово скинія вказує на священний намет, Свою присутність в якій Бог показував хмарою, що сходила на намет під час богослужіння. “І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію; і не міг Мойсей увійти у скинію зібрання, тому що осіняла її хмара, і слава Господня наповнювала скинію. Коли піднімалася хмара від скинії, тоді вирушали у путь сини Ізраїлеві в усю подорож свою; якщо ж не піднімалася хмара, то і вони не вирушали в дорогу, доки вона не піднімалася, тому що хмара Господня стояла над скинією вдень, і вогонь був уночі в ній перед очима усього дому Ізраїлевого під час усього подорожування їх” (Вих. 40:34-38).

Підемо далі: Якщо ми уважно перечитаємо 4-й розділ пророка Ісаї, то побачимо, як, прозріваючи майбутнє, пророк описує настання нової ери.

Це дуже маленький розділ, всього 6 віршів. Дозволю собі навести їх не цілком, а зробити виписки: “У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі – у величі і славі… Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими… Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню. І створить Господь над усяким місцем гори Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров“.

У цьому тексті Ісая передбачає суд – відплату грішникам і нагороду праведникам. Але, читаючи його пророцтво, у цих словах і виразах раптом з трепетом дізнаєшся новозавітні мотиви. Я спеціально виписав їх:

• З’явиться у красі і честі…
• Плід землі – у величі і славі…
• Будуть називатися святими…
• Господь омиє скверну дочок Сиону…
• І створить Господь …хмару і дим.
• Над усім шанованим буде покров.

Неначе читаєш про Благовіщення, про те, як через дочку Сиону – Марію – буде очищена скверна всіх жінок світу, як ростиме на нашій землі Паросток Господа, плід утроби Богоматері. І знову – тема осяяння: над усім шанованим буде покров. Важливо, що тут пророк Ісая тему осяяння Духом зв’язує не з минулим (подією Виходу євреїв з Єгипту та їх скинією-наметом), а з майбутніми часами!

Схоже, у Благовіщенні Марії вони якраз і наступили!

Але є ще одне, можливо, найголовніше.

Дух Святий у Біблії з’являється, передусім, як Подавець життя. Животворча сила Духа була особливо дієва при оживленні першої людини: “І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою” (Бут 2:7). Хоча тут і не згадується “Дух”, проте дія “подиху” вказує на Його присутність. Так розумів це і Іов: “Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя” (Іов. 33:4). Те ж саме було відкрито Єзекиїлю у видінні кісток сухих. Бог повеліває Єзекиїлю вимовити пророцтво на сухі кістки: “Так говорить Господь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете” (Єз. 37:5).

Видіння пророка Єзекиїля

Саме це Євангеліст Лука і має на увазі в описі Благовіщення: Дух Святий як Дух-творець зійшов на Марію, осінив Її і утворив в Її утробі Боголюдську природу Ісуса, Сина Божого і віднині – Сина Людського. Як каже Микола Кавасила: “Як тільки Діва дала відповідь Богові – Я – Раба Господня, – Вона приймає Дух, Котрий творить це единобожне тіло”. Дух, Котрий діяв при створенні першого Адама, діє і при створенні Адама Нового.

Вже два тисячоліття розповідь про дивне зачаття Діви Марії людьми нецерковними коментується іронічно: Господь – Небесний чоловік Марії, як же Отець прийняв участь у цьому зачатті?..

Це відбувається через те, що Євангельську розповідь розглядають у площині язичницьких міфів і легенд. А там багато разів говориться про шлюби і тілесні союзи небожителів з людьми. І в цих язичницьких текстах божество виступає як запліднююча сила, що зачинає, і, тим самим, у тій чи іншій мірі наділяється аспектом статі і виявляється “батьком” немовляти в певному фізичному сенсі.

Але Народження Сина Божого від Діви – явище абсолютно іншого порядку. І паралелі цій події слід шукати не в язичницьких міфах, але в старозавітному богослов’ї.

Згідно з біблійним богослов’ям, Бог Отець називається Отцем не лише по відношенню до Ісуса Христа, тобто Другої Особи Трійці. Бог Отець – завжди Отець для Сина; Бог Син, за словом Церкви, передвічно (тобто завжди) народжується від Бога Отця.

Значить, зачаття Сина від Духа Святого не є якась фізична дія Бога на Марію, воно не має нічого спільного з людським зачаттям. Церква говорить, що Син вселився в утробу Богоматері.

Це сталося не без Його власної волі, як відбувається зі всяким немовлям людського роду. Не просто за наказом Отця Небесного, а за своєю волею Він вселився в утробу земної дівчини.

Сформулюємо так: Логос, Друга Особа (Іпостась) Святої Трійці, Син Божий, Який передвічно (завжди) народжується від Отця і перебуває з Отцем і Духом, за Своїм Власним волевиявленням і волевиявленням Отця, силою Духа Святого вселився в дівочу утробу. Бог жодним чином не стає біологічним батьком Ісуса Христа.

У цьому сенсі акт зачаття від Духа Святого абсолютно відрізняється від всякого земного зачаття. Просто, коли Дух Святий осінив Марію, у Ній спалахнуло нове життя. Це Життя – Бог Син, Який сплівся з людською природою. Назавжди.

Момент згоди Марії стати Матір’ю Господа був моментом Втілення. З перших секунд, коли Її осінив Дух Святий, Вона прийняла в Себе життя. І це Життя в Її утробі почало зростати і зміцнюватися. Так Син Людський прийшов у світ.

Автор: протоієрей Костянтин Пархоменко

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці