Цісарський намісник мав велику пошану до особи Господа Ісуса Христа. Чимало чув про Його науку і про чуда, подивляв супокій і могутність серед багатьох скарг, які на Нього наводило юдейство, знав підлість тих, що звинувачували, “бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики” (Мк. 15:10), припускав, що Ісус Христос є справді їх обіцяним правдивим Месією. Був переконаний, що народ, котрий так багато отримав ласк і добродійств від Ісуса Христа, зажадає Його звільнення, якщо дасть йому для цього відповідну нагороду. О як же помиляється чоловік, котрий звертає увагу на розум і на слушність там, де володіє пристрасть.

Святе Євангеліє каже: “На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву (Мк. 15:6-11). Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!” (Лк. 23:18).

Що ж це за зневага для Ісуса Христа, що Його порівняно з Вараввою! Ісус, сонце справедливості, цар, світлість небесного Єрусалиму, хвала і щастя Ангелів і Святих, а Варавва – звичайний злочинець, убивця. Якого ж злочину допускається цей суддя, що порівнює Господа Ісуса з Вараввою?

Ах, Господи Ісусе! Як я відчуваю з Тобою біль, який спричинює Тобі така зневага! Та ще більша для Господа Ісуса зневага і більший біль для Його Найсвятішого Серця, що народ, підбурений юдейською старшиною, жадає свободи для убивці, а смерті для свого Спасителя. Ти, Господи Ісусе, полюбив цей народ усім Своїм Серцем, Ти засвідчив йому так багато ласк, Ти бажав його пригорнути, як квочка, що збирає писклята під свої крила, а той народ забуває про те. За Твої добродійства зрікається Тебе, жадає Твоєї смерті.

Цей негідний вчинок обурює мене, і до глибини вражає моє серце. А однак мушу з соромом визнати, що мої вчинки щодо Тебе дуже часто були такими ж. Бо скільки ж разів грішна пристрасть перемогла в мені Твою любов. Скільки ж разів я так само чинив, як ті юдеї. Коли я мав вибір між Тобою, Ісусе, і гріхом, я так часто і дуже часто волів гріха, як Тебе. Ой, як же мені тепер жаль цього.

Як же я тепер соромлюсь тим своїм огидним поступком. Прости мені, Ісусе, і дай ласку, щоби я вже так не робив.

Розважання на дні Великого посту