Зверни увагу, що каже далі Святе Євангеліє: “І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його” (Мр. 15:21). Кати бачили, що Ісус Христос після першого упадку зовсім знеміг. Та й неможливо, щоби не ослаб. Стільки Крові з Нього стекло на Оливній горі, стільки безсонних ночей, ходжень по судах, бичування, катування, мучення, тернем вінчання – все те зовсім мусило відбитися на здоров’ї Ісуса. Він мусив ослабнути. А як ще до того на Свої побиті та покатовані плечі взяв такий важкий хрест, то мусив під ним падати. Кати добре бачили, що Ісус Христос міг, певно, ще по дорозі вмерти. І тому, коли зустріли на дорозі Симона Киринейського, кажуть йому, щоби допоміг нести хрест.

Симон відразу не хотів нести хреста, та зворушений милосердям до Ісуса, зворушений Божою ласкою, взяв Христовий хрест. Виникає думка, чому ніхто з тих, що йшли за Ісусом, цим не жертвували? А просто тому, що несення хреста було дуже великим приниженням. А на таке приниження ніхто не міг відважитися. А Ісус Христос знову не хотів їм цього дозволити, бо були негідні такої ласки. Пам’ятай, християнська душе, що для правдивого християнина найбільша слава є тоді, коли цілий світ погорджує ним задля Ісуса Христа. Господи Ісусе, дай мені ту мудрість святих, бо я маю ще таке викривлене і неправдиве поняття про достоїнство погорди.

Симон Кириней, за прислугу в такій важній хвилині, отримав дуже велику нагороду, бо з двома синами прийняв Христову віру, він і його сини стали єпископами, а відтак з любові до Ісуса ще й мучениками, як каже давнє повір’я. На цьому чоловікові, що так принизився, Ти, Ісусе, показав те, що вже давно обіцяв, що “хто принижує себе, піднесеться” (Лк. 14:11). Ісус Христос нераз і мені подає таку ласку. І я маю часто нагоду допомогти нести хрест моєму ближньому, що несе нераз важкий хрест і під ним падає. Але чи я користаю з тієї ласки? Чи я радо допомагаю ближньому в його клопотах, терпіннях та злиднях?

Розважання на дні Великого посту