Глянь, як Господь Ісус бере від Симона знову хрест на Свої рамена і його несе. Сили покидають Ісуса, Він заточується, мліє й упадає другий раз під хрестом. Цей упадок був важчий, ніж перший; дерево хреста дуже придавило Спасителя.

Уяви собі, як кати Його проклинають, як старшина юдейська тішиться з цього, як Найсвятіша Мати і побожні невісти заносяться від плачу.

Ісус Христос з останніх сил підноситься із землі, і з великим болем приймає хрест із рук катів. Але тепер поступає вже вільніше. Найсвятіша Його Кров скапує по дорозі.

О Господи, Ісусе Христе, якою ж болючою для Тебе є ця Хресна дорога! Як олень, прошитий стрілою, так Ти, Ісусе, залишаєш по Собі криваві сліди. Безконечна Твоя любов до нас пробила Твоє Серце; ця любов витискає з Нього Твою Кров! Пробий, Ісусе, і наші серця стрілою любові!

Нехай ця Христова мужність буде для нас наукою тоді, як ми підіймаємося до добрих діл для Господа Бога. Кожна жертва є важкою, кожний обов’язок є хрестом. Кілька осіб починає найкращі діла, а після уступає задля деяких труднощів. Не зупиняймось у доброму! Якщо мужність буде нас покидати, звернімося до Найсвятішого Серця Ісуса, і просім Його про силу й постійність у розпочатому ділі. Серце Ісуса, допомагай нам!

Розважання на дні Великого посту