Деякі кажуть: в усьому грішний. А завтра знову: в усьому грішний. І сплять спокійно, не крутяться, їх не турбує, що вони в геєну вогненну підуть. В усьому грішний, і гаразд. А людина повинна з гріхом боротися. Треба жадати праведного життя. Жадати чистоти. Усі сили спожити, щоб звільнити душу від гріха, зненавидіти свою заздрість, дратівливість, гнів, злість, облудність, відсутність бажання молитися. Усю цю нечистоту, смітник, в якому ми перебуваємо, треба від щирого серця зненавидіти – тоді можна очиститися від гріха. А то ми з ним зжилися, зрослися, і багато хто дійшов до того, що так і кажуть: на мені немає жодного гріха. Це означає, що людина просто мертва душею. Так небіжчика ткнути голкою – він нічого не відчуває.

Тобто душа настільки осатаніла вже, що не бачить і не чує. І це більшою чи меншою мірою з кожним з нас відбувається. Нам властива тяга до гріховної солодкості. А це безглуздо, це тільки диявол вабить: згріши – і отримаєш блаженство. Насправді від гріха жодного блаженства немає, навпаки, найстрашніші наслідки. Допустимо, гнів охопив людину, і вона хоче зірвати свою злість. Ну, зірвала. Добре тобі від цього? Ні, не добре, на душі гидко, і людину образив або у власній сім’ї скандал влаштував, живи тепер у цьому скандалі. Чи не краще було потерпіти? Піти у ванну, двері зачинити, впасти на підлогу: «Господи, допоможи мені, утіш мене, заспокой». Усе, відійшов біс – слава Богу, обличчя вмив, рушником витер, вийшов, очі ясні, усе спокійно.

Треба обов’язково гріх долати, не давати йому діяти в собі. І треба шукати блаженства – чеснот християнських. Шукати миру для душі, праведності, чистоти сердечної. Тоді дійсно ми станемо православними християнами, наслідуватимемо Царство Небесне, сподобимося бачити Святу Трійцю. А інакше, якщо немає в нас подвигу, якщо немає в нас постійної молитви, звернення до Бога, щоб Він нас очистив від гріха, ми живемо марно, і в храм ходимо марно, і причащаємося марно, і усе марно, усе безглуздо. Тільки подвиг християнський і молитва до Бога – ось два знаряддя нашого спасіння, які нас можуть доправити в Царство Небесне.

Думки про навколишнє