День 32: Ісус Христос обнажений з одежі
Зверни увагу, як вкінці відвели Господа Ісуса на місце смерті. Який же Він ослаблений, знищений. Під терновим вінцем важко було розпізнати Його лице. Струмені спливаючої крові зовсім закрили Його пресвяте лице. Усе покрите темно-червоною фарбою від скипілої крові. Чотирьох вояків призначено для виконання огидної роботи. Дикі люди здирають з Господа Ісуса насамперед верхню одежу, потім спідню ризу, що прилипла до ран. Під час здирання відновили кати всі рани, віддерли куски тіла. Господь Ісус став серед народу, скупаний у Своїй крові. Поглянь, який сором охопив люблячого жінок, бачачи себе таким оголеним; який невиказаний біль огорнув Його Найсвятіше Серце.
Як можна, Господи Ісусе, щоб Ти, що покриваєш землю зеленню і квітами, а небо – зірками, дозволив таку жорстокість? Отці церковні вважають цей біль і встид, якого Ісус терпів у Своєму оголенні, карою, яку Він прийняв, щоби надолужити Божій справедливості за безсоромне і згіршаюче людське убрання.
Святе Євангеліє каже, що верхню ризу Ісуса Христа поділили вояки на чотири частини; для кожного з них – по одній частині. “Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, – щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб” (Ін. 19:23-24).
Що за біль мусив відчути Ісус Христос, коли бачив, що Його прирівняли з розбійниками. Але ще більше впадає нам в очі та крайня убогість, яку Ісус добровільно приймає на Себе в годині смерті. Від народження Свого був дуже убогим, а при смерті ще убогішим. Там мав бодай шопу за мешкання, ясла за колиску, пелюшки за прикриття – тут нічого не має. Замість ложа матиме хрест, на якому повисне нагий між землею та небом!
Людино бідна! Чому нарікаєш на свою бідність? Чи ж не бачиш, який Ісус убогий? Навіть найнеобхіднішої одежі не має. Чи ти хочеш бути кращим від Ісуса? Ісус Христос став таким убогим для тебе, а ти не хочеш бути убогим для Нього. Він з любові до тебе такий убогий, і з любові до тебе дає тобі убогість, щоб ти був подібний до Нього. А ти не хочеш прийняти того дару. А хоча б з примусу вже й приймаєш, то знову нарікаєш на убогість. Пам’ятай, що “учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого” (Мф. 10:24).