День 39: Ісус Христос знятий з хреста
Уяви собі, як безбожники допускаються зневаги ще над тілом Господа Ісуса. І от “один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода” (Ін. 19:34). Господь Ісус хотів цим показати нам, що з любові до нас вилив останню краплю найсвятішої Крові зі Свого Серця.
Його Серце стає для нас джерелом усіх ласк, прибіжищем у небезпеках, небесною брамою. Хто ж не буде почитати і любити цього Серця, зраненого любов’ю до нас?!
“Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло” (Мф. 27:57-58). Уяви собі, як Йосиф і Никодим, що також прийшов, і святий Іван перед очима невіст ставляють до хреста драбину, і з найбільшою почестю знімають мертве тіло Господа Ісуса. Зверни увагу, як кладуть на лоно Божої Матері, котра присіла під хрестом. Кого ж цей вид не зворушить до сліз… Мати тримає на своїх руках Єдиного Сина, і заливається гіркими слізьми.
О Мати, джерело любові, дай мені часточку свого жалю, щоб і я ревно з Тобою заплакав. Кілька днів тому Ісус був найкращим із синів людських, а нині Він є мужем болю, смерті за наші гріхи. Яких почуттів зазнавало найчутливіше серце найчутливішої з Матерів, коли виймала цвяхи з рук і ніг, коли знімала терновий вінець з Його голови, коли змивала кров, коли бальзамом омивала рани свого Ісуса. Свята Мати, зроби це, прошу, нехай ці рани Ісусові носитиму глибоко в моєму серці!
Християнська віра дає нам страждуючу Матір Божу зі семи мечами, вбитими в її серце. Тих сім мечів нагадують нам сім болів її життя, і ставлять нам це запитання: Чому Господь Бог зіслав стільки болів на Свою Найсвятішу Матір?
Вона була найсвятіша на землі, її Господь Бог за те полюбив. Чому ж до цього допустив? На це маємо відповідь у Святому Письмі, що кого Господь любить, того наділяє всілякими хрестами. Отже, й ти, коли тебе Господь Бог випробовує, не падай у розпач, а пригадай собі слова Архангела, що їх сказав був до Товії: “Тому що ти подобався Богу, треба було, щоб спокушала тебе спокуса” (Товія, 12:13). О Мати страждуча, випроси мені в терпіннях ласки терпеливості.