У Великий Четвер, знаючи, що наблизилася страшна година, коли Він буде відданий, Христос узяв таз, рушник і став умивати ноги учням.

Петро був людина дуже гаряча, тому сказав: «Не вмиєш ніг моїх повік» – так це його збентежило. І апостолів так уразило, що вони запам’ятали це назавжди. І якщо ми хочемо бути учнями Христовими, ми теж повинні запам’ятати це назавжди, ми повинні йти цим заповіданим нам шляхом: вчитися умивати один одному ноги, ставитися один до одного з лагідністю, з любов’ю, з бажанням послужити щоб то не було.

А друге, що Христос зробив – Він зібрав учнів у світлиці Сионській, щоб звершити з ними Пасху. І цій старозавітній, юдейській Пасці Він надав абсолютно інший сенс. Юдеї на Пасху з’їдали агнця на спогад про те, як Господь через Мойсея вивів їх з Єгипту в землю обітовану. А Господь встановив Новий Завіт у Своїй Крові: Він виводить усіх Своїх учнів з життя плотського в життя духовне. Земля обітована – це Царство Небесне, яке починається вже тут, на землі. З’єднання землі з небом відбувається ось на цій пасхальній службі, яку християни стали називати Євхаристією, що означає «подяка». Тоді, у світлиці Сионській, Христос, вказуючи на хліб, сказав учням: «Це є Тіло Моє». Вказуючи на чашу, сказав: «Це є Кров Моя». І благословив їх. І щодня в усіх православних храмах Господь творить те ж саме. І кожен вірний Христу може приступити до Чаші життя і скуштувати від неї – з метою з’єднання. Причастя є свідоцтво того, що людина по благодаті з’єднується з Самим Христом Богом, а через Нього з усією Пресвятою Трійцею.

Спілкування з Христом у таїнстві Євхаристії є другий найголовніший завіт Христа Спасителя усім Його учням. І кожен з нас у ту міру, яка доступна для його розуму, і серця, і волі, має виконати цей завіт Христа, що складається з умивання ніг один одному і здійснення любові до Бога і до ближнього через Кров, яка є Новим Завітом, встановленим Господом для усіх нас.

Думки про навколишнє