Благання про милість
У Велику П’ятницю звершується особлива служба часів, яка складається з читання пророчих псалмів і книг пророків, що оповідають про розп’яття Христа Спасителя. І все те, що ми читали з псалмів царя Давида, з книги Ісаї пророка, усе, що вони за багато сотень років Духом Святим бачили, у Велику П’ятницю і здійснилося. Те, що цього дня відбувається в кожному храмі, відбувалося і на Голгофі: так само стояв Хрест, так само при Хресті стояли Мати Ісуса і улюблений учень Іоанн. Інші учні втекли, навколо штовхався народ, і одні ганьбили Христа Спасителя, другі знущалися з Нього, треті просто були байдужими – воїнам, що знаходилися біля Хреста, було байдуже, кого стерегти: їм сказано охороняти, і вони охороняють, бо їм за це платять.
Ось так само і ми у Велику П’ятницю стоїмо біля Хреста. Входить людина в храм, відкриває двері, бачить – Хрест. Вона підходить до ящика, бере свічки і йде ставити свічки: туди поставить, сюди. Тут Євангеліє читають або співають тропар: «Страшно було бачити Творця неба і землі розп’ятим на хресті, сонце затьмарилося, день же знову на ніч обернувся, земля віддає з гробів тіла померлих». Коли Господь розп’явся на Хресті, сонце померкнуло, і вдень стало темно, як вночі, і земля похитнулася. А чому людина, бачачи це, жодного жаху і трепету не має? Їй головне поставити свічку, у неї якісь свої справи, якісь свої думки, про щось своє вона молиться. Чому людина не здригається? Чому ніхто сльози не проливає, не б’є себе в груди, не посипає голову попелом?
Ми стоїмо біля Хреста Господнього, ми слухали Євангеліє, де розповідається, як Господь страждав, що Він пережив. Навіщо Йому це було потрібно? Із співчуття до нас. Він любить нас і жаліє, що дітки Його заблукали, живуть як свині. Але в Бога і так є свині, у Бога є лосі, носороги, всякі тварини, навіщо ж Йому ще одна свиня? Бог хоче, щоб людина була людиною, ангельською істотою, тому Він і послав Сина Свого, щоб нас навчити, напоумити, пояснити.
Тому щодня, як тільки ми прокидаємося або лягаємо в ліжко, треба нам згадати, що нам мало залишилося жити, згадати про смерть, що вона дуже скоро. Залишимо усю метушню, подумаємо, як ми живемо. Не треба давати дияволові, щоб він нас закрутив. Треба, щоб весь час наша голова була в роботі, щоб наш розум увесь час волав до Бога, щоб наше серце увесь час благало про милість.