Поки людина тільки під себе гребе, її життя безглузде: греби, греби, греби – куди наблизишся? Усе, що ти набрав, з труною кінчиться, і залишишся ні з чим. Тільки триватиме це нескінченне бажання гребти під себе, а гребти вже буде нічим, бо руки черв’яки з’їдять у могилі. Чим гребти? Мучитися будеш: і це хочеться, і це хочеться – а нічого немає, порожнеча. Господь сказав: хто нічого не має, «у того відніметься і те, що він думає мати». Ти думаєш, що маєш дітей? Думаєш, що маєш сім’ю, маєш освіту, маєш гроші, маєш квартиру? Це усе тимчасово, це усе дано в оренду до дня смерті, а далі ти нічого не маєш.

Майно істинне – це є любов, мир, лагідність, стриманість, терпіння, цнотливість, віра, добрість. Ось помирає людина лагідна – лагідність з нею залишається, і упокорювання її з нею залишається, і любов. Усе, що вона назбирала духовного, усе йде з нею в Царство Небесне. А якщо в тебе одні пристрасті, то ти несеш із собою муку, страшну муку. Бо ці прагнення, бажання, вони тебе роздиратимуть на частини. Поки ми тут живемо, ми можемо задовольняти якісь бажання, і то не завжди. От людину поклади в лікарню на два тижні, позбав якихось розрад, навіть телевізора – там, у коридорі, телевізор дивляться, а вона не дивиться – і вона вже мучиться: як це можна жити без телевізора? Єдина надія, що мине місяць-другий, її випишуть, і почнеться звичне життя.

Але людина не розуміє, що, коли вона помре, вона в таку лікарню буде вже поміщена навіки, і звідти вже нікуди не випишуть, вона буде назавжди позбавлена радіо, телевізора, книги, дружини – усього. Мука смертна. Це буде така скорбота, як Господь каже: «Плач і скрегіт зубів». Залишиться тільки зубами скреготати в безсилій злості на все і на всіх, бо це буде клубок нереалізованих бажань: і це хочу, і це хочу, і це – а нічого немає: ні дзеркала, куди поглянути; ні подружки, з якою можна пліткувати. Нічого, тільки я, моя совість, моє минуле життя, мої гріхи – і ось я в цьому весь киплю. Яке страждання, який жах, який морок! Тому Господь нас закликає в Бога багатіти, набувати риси Божественні.

Думки про навколишнє