У Церкві сполучено два плани буття, життя земне і життя небесне: одне накладається на друге. Входячи в Церкву, це зібрання святих, зібрання людей, які повірили в Христа, людина із самого моменту святого хрещення починає жити життям вічним – тим, яке триває після смерті її тіла. Церква – це Боголюдський організм, вона належить двом світам, складається з людей і напоєна Духом Святим. Тому коли ми стаємо частиною Церкви, частиною Тіла Христового, у нас по благодаті, за благим даром Духа Святого, починається вічне життя – у кожному у своїй повноті.

Але як же дізнатися, чи є ми членами цього Божественного організму, чи живемо ми в цьому Тілі, чи почалося в нас Божественне життя, почалося це блаженство безсмертя або ж ми хоча і в храм ходимо, і начебто хрещені, але в нас триває смерть? Це видно за тим, як ми живемо. Кожен з нас, народжений від грішних батьків, є людиною грішною. У нас живе стара, гріховна людина. Цій старій, гріховній людині властиві всякі пристрасті, гріховні помисли, бажання, прагнення. Але відколи ми увірували в Христа Спасителя, у нас почала жити і інша людина, нова. У неї теж є прагнення: прагнення до неба, прагнення до молитви, до храму прагнення, добру справу зробити, звільнитися від гріха.

І ось у нас борються дві людини. Стара, яка тягне нас у бруд, яка тягне нас до смерті, бо усе старе має померти. Це старе гріховне, воно тягне нас у безодню, тягне від Бога. А нове, навпаки, прямує до Бога. І куди наша воля схиляється? Або до піклування про тіло (то тут у мене болить, там у мене закололо, поїсти хочу, собі чогось купити, дістати, наполягти на своєму: усе для свого тіла, для свого спокою душевного, для свого благополучного буття на землі) – або, навпаки, у нас прагнення нести свій хрест, прагнення до благодаті Божої, до подвигу християнського, до самозречення.

І якщо це прагнення переможе і наша воля буде спрямована на добро, то тоді стара людина буде відмирати, а нова зростати до тих пір, поки ми не преобразимося. Наше земне життя і дане нам для преображення, щоб ми із старих, заздрісних, блудних, жадібних, сварливих перетворилися на ангелів небесних, які нехтували б собою заради користі і блага ближнього, заради того, щоб Богові послужити.

Думки про навколишнє