Господь кожній людині хоче спасіння. Господь хоче, щоб людина прийшла до пізнання істини. Господь хоче кожній людині дати воду живу, яка не вичерпається в ній ніколи.

Часто буває: живе людина, ніби десь у душі вірує, але життя справжнього, духовного в ній немає. А потім певна подія трапляється, і щось у думці і серці людини стається, як би пелена спадає з її очей, і починається в ній духовне життя, починає текти ця вода жива, яка пожвавлює її, і вона прокидається від сну.

І нам треба, щоб з нами це пробудження теж сталося. А насправді воно має відбуватися постійно, щодня. Ми повинні щодня робити крок назустріч Богові. Щодня має щось для нас відкриватися в духовному світі. А для цього треба не спати, для цього треба весь час йти назустріч Богові.

Нам треба обов’язково жадати Духа Божого, нам треба обов’язково вчитися жадати цієї живої води. А якщо ми задоволені своїм усередненим християнством, то можемо в цьому фарисействі ще певний час побути, але це ненадовго: коли буде якась спокуса або коли дійсно нам треба буде виявити любов Христу, ми виявимося неспроможними, не зможемо, не маючи Духа Божого, творити духовні справи. У нас не вистачить ні сил, ні енергії любові для того, щоб відвідати хворого, прийти у в’язницю, віддати себе дітям.

Ми повинні щодня плакати про те, що в нас немає Духа Божого і ми абсолютно цим задоволені. Ми з цим якось змирилися і навіть не хочемо іншого, ми навіть забуваємо, що справжнє християнство – це прийняття в себе Духа Божого.

Думки про навколишнє