Починаючи з малого
Нам потрібно робити більше добрих справ. Від цього наше серце відтаватиме від гріха. Бо якщо ми розглянемо своє життя, то побачимо, що ми в основному усе робимо тільки для себе. Можуть заперечити: я ще дітям роблю, мамі, татові. Але це все одно для себе, бо діти, мама, тато – це все одно твоє, продовження тебе, тут немає жодної користі іншим. Деякі тішаться тим, що вони на роботі якусь велику користь людям приносять, хоча насправді це усе абстракція. Господь сказав: «Люби ближнього», тобто вияви йому любов. І любов потрібна не абстрактна, людині треба саме виявити любов, дати їй тепло своєї душі. Апостол так і сказав: «Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости» (Як. 2:13). І Страшний суд у тому і виражатиметься, що Господь запитає: Я був хворий, ти Мене відвідав? Я був голодний, ти Мене нагодував? Я був у темниці, ти до Мене прийшов? Тобто, чи виявив ти любов людині?
Але виявити любов можна тільки маючи таку особливу властивість душі. А якщо в нас у серці немає любові, як нам її досягти? Це можливо в одному випадку: якщо ми виявлятимемо ближньому любов, навіть коли нам цього зовсім і не хочеться, і важко. Тоді поступово ми увійдемо до смаку духовного життя, тоді нам відкриється Христос. Бо Христос завжди у хворому, Христос завжди в скорботному, Христос завжди в тому, хто плаче. І якщо ми утішаємо нещасного якимсь доступним для нас чином, нехай це буде найменша крихта, то тим самим ми виявляємо любов Самому Господу Ісусу Христу.
Тоді в нас і молитва буде краще виходити, тоді і гордість у нас змирятиметься, ми станемо іншими людьми – іншої якості, іншої властивості. Звісно, не треба звалювати на себе дуже багато, щоб потім не впоратися і усе кинути. Часто людина рветься, гадає, що в неї вийде, але не розраховує своїх сил і потім починає стогнати, сумувати. Якась людина за матір’ю доглядає, за батьком і усе робить з роздратуванням. Але якщо вона не рада тому, що Господь дав їй цей хрест, тоді який у цьому сенс? Вона позбавляє себе всякої нагороди, бо робить вимушено, часто навіть з ненавистю, а в цьому немає ніякої ціни.
Ціна буде тоді, серце наше зм’якшиться тоді, коли ми станемо це добро творити не з примусу, а з радістю. От до цього треба прагнути. Тому, починаючи з малого, робитимемо все більше і більше.